
- •1. Перші цивілізації на території України
- •2.Трипільська культура в Україні
- •3. Кіммерійці,Скіфи, Сармати в Україні
- •4. Античні міста-держави Північного Причорномор’я
- •5. Походження слов’ян та їх розселення на території України
- •6.Утворення та становлення східнослов’янської держави Київської Русі.
- •7.Основні теорії походження Київської Русі
- •8.Політичний і соціальний устрій Київської Русі
- •9.Економічний і культурний розвиток давньоруської держави
- •10. Реформаторська діяльність Ярослава Мудрого
- •11.Історичне значення Київської Русі та Галицьку-Волинської держави
- •12.Галицько-Волинське князівство: політичний і соціально економічний розвиток
- •13. Захоплення і розподіл українських земель Литвою, Польшою та інш.Державами.
- •14.Суспільно-політичний лад та економічний розвиток України в кінці XVI- в першій половині XVII ст.
- •15.Стан українських земель у складі Литви і Польщі
- •16.Кревська (1385), Люблінська(1569) унії, їх зміст і наслідки.
- •17.Виникнення козацтва.Запорізька Січ: устрій і господарське життя.
- •19.Правобережні і західноукраїнські землі на прикінці XVII- у XVIII ст.Ст.
- •20.Визвольна війна укр.Народу під керівництвом б. Хмельницького
- •21.Б.Хмельницький –видатний державний діяч і полководець.
- •22.Переяславська Рада.Березневі статті 1654р. І їх оцінка в історіографії.
- •23.Період Руїни в України
- •25.Конституція Пилипа Орлика і її значення.
- •27. Гетьман України к. Розумовський
- •28.Розвиток міст,ремесел і торгівлі в Украні. Міські братства.
- •29.Колоніальна політика російського царизму щодо України і ліквідація автономного устрою України
- •31.Польське панування на Правобережній Україні .Гайдамацький Рух
- •32.Україна у складі Російської і Австрійської імперії
- •33.Кирило-Мефодіївське товариство і його значення
- •34.»Руська Трійця»в історії суспільно політичного руху України
- •35. Суспільно-політичні і національний рухи в Україні в 60-90-ті роки XIX ст.
- •36.Реформи 60-70 років в Україні
- •37.Соціально-економічний розвиток українських земель у II половині XIX ст.
- •38.Соціально-економічний та політичний розвиток України на початку XX ст.
- •1) Автономія України у федеративній Росії;
- •39.Україна в демократичній революції 1905-1907
- •40.Аграрна реформа п. Сталипіна в Україні і її наслідки
- •41.Україна в 1 світовій війні
- •42.Діяльність Центральної Ради
- •15 Червня 1917 р. Було створено Генеральний секретаріат – найвищий орган виконавчої влади в Україні на чолі з в. Винниченком. Центральна Рада перетворилась на український парламент.
- •43.Гетьманський переворот.Внутрішня і зовнішня політика п.Скоропадського
- •44. Унр в період Директорії
- •45.Неп в Україні
- •46.Боротьба за українську державність на західноукраїнських землях у 20-30х роках. XXст.
- •48.Колективізація в Україні ,методи її здійснення і наслідки.
- •49.Голодомор 1932-1933р. В Україні
- •50.Політика «великого терору» в Україні
- •51.Початок Великої Вітчизняної війни.Оборонні бої на території України.
- •52.Встановлення фашистського окупаційного режиму.Розчленування України.
- •53.Рух опору на окупованій території України.
- •54.Визволення України від фашистських загарбників
- •55.Внесок України в розгром фашистської Німеччини та її союзників.
- •28 Жовтня 1944 р. - визволення території України.
- •9 Травня 1945 р. — день перемоги у Великій Вітчизняній війні.
- •56.Відбудова народного господарства в Україні після Великої Вітчизняної війни.
- •57.Жданівщина в Україні
- •58.Хрущовська відлига в Україні
- •59.Україна в умовах наростання кризових явищ 60-80 (20ст.)
- •60.Дисидентський Рух в Україні в 60-80х роках
- •61.Україна і процес перебудови в срср(1985-1991)
- •62.Декларація про держаний суверенітет України(16 липня 1990р.)
- •63.Проголошення незалежності України.
- •64.Державотворчі процеси в Україні в умовах незалежності.
- •65.Соціально-економічний розвиток України на сучасному етапі.
- •2000 Р. Став переломним, коли в економіці стали спостерігатися тенденції до стійкого зростання.
- •2000 Р. — початок економічного зростання в Україні
- •66.Культурний розвиток незалежної України
- •67.Політичні партії і рухи в Україні на сучасному етапі.
- •2. 1989-1990 Pp. — етап безпосереднього створення початкової багатопартійності. За цей час у республіці створено понад 20 партій, в які об'єднано понад 30 тис. Чол.
- •68.Сучасні моложіжні організації і рухи в Україні
- •69.Екологчні проблеми в Україні і шляхи їх вирішення
- •70.Символіка України
- •6 Березня 2003 р. Верховна Рада України затвердила текст Державного Гімну України у другій редакції історичного тексту п. Чубинського.:
- •71. Конституція України-основний закон України
- •72.Міжнародні політика незалежної України
- •1993 Р. - затвердження вру "Основних напрямів зовнішньої політики України"
- •73.Двадцять три роки незалежності України, її наробки та проблеми
- •1. Введення гривні
- •2. Приватизація, поява нового класу власників
- •3. Девальвація і криза 1998 року
- •4. Вступ до сот
- •5. Продаж українських банків великим закордонним інвесторам
- •6. Фінансова криза 2008-2010 років
- •7. Формування фондового ринку, запуск ринку овдп, ринків ф'ючерсів та опціонів
- •8. Отримання Україною права проводити Євро-2012
- •9. Прийняття Податкового кодексу
- •10. Земельна реформа
- •74.Концепція зовнішньополітичної діяльності України
- •75.Українська діаспора, етапи становлення.
60.Дисидентський Рух в Україні в 60-80х роках
Зародившись у середині 1950-х рр., дисидентський рух активно набирав сили. Виступаючи проти бездержавності, панування партійно-державної бюрократії, утисків національно-культурного життя, зростаючої русифікації, він ставав центром опозиційного руху, головними осередками якого були Київ і Львів.
Сьогодні в дисидентському русі виділяють чотири напрями: самостійницький, національно-культурний, правозахисний, релігійний. Найрадикальнішим, а тому й найбільш переслідуваним був самостійницький напрям. Його прихильники виступали за державну незалежність України, яку планували здобути мирним шляхом, хоча окремі з них не відкидали можливості збройного виступу. Яскравими представниками цього напрямку були історик В. Мороз, журналіст В. Чорновіл, вчителька О. Мешко, мистецтвознавець Б. Горинь, психолог М. Горинь, поет В. Стус, письменник Г. Снегірьов, літературний критик Є. Сверстюк.
Національно-культурницький напрям представлений насамперед шістдесятниками. Це літературні критики І. Дзюба та І. Світличний, літературознавець М. Коцюбинська, мовознавець З. Франко та ін. Напрям базувався на необхідності духовного і культурного відродження українського народу, передусім його національної самобутності, історії, традицій, мови. Поборники національно-культурних прав протестували проти цілеспрямованої русифікаторської політики, нищення пам’яток історії та культури, незаконних арештів, утисків національної інтелігенції.
На захист невід’ємних прав людини, за дотримання конституції і законів, прав особи перед державою виступали представники правозахисного напряму. Серед них виділялися генерал П. Григоренко, інженер М. Маринович, математик Л. Плющ, психіатр С. Глузман та ін. Зокрема, генерал П. Григоренко рішуче й послідовно обстоював права кримськотатарського народу, репресованого комуністичним режимом.
Окремий різновид дисидентського руху являв собою релігійний напрям. Він обстоював права віруючих, легалізацію Української греко-католицької та Української автокефальної православної церков, протестантських віросповідань і течій, повернення відібраних державою храмів та відбудову зруйнованих. Відомим діячем цієї течії був пастор Г. Вінс.
Основними формами протесту дисидентів були демонстрації та публікації. Вони надсилали петиції й листи до вищих партійних та державних інстанцій, створювали громадські комітети із захисту прав людини, проводили мітинги. Однією з найвідоміших акцій була маніфестація 4 вересня 1965 р. проти репресій у Київському кінотеатрі «Україна». У цій акції брали участь І. Дзюба, В. Стус, В. Чорновіл та ін. У грудні 1965 p. І. Дзюба надіслав лист на ім’я першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста та Голови Ради Міністрів УРСР В. Щербицького з вимогою припинити арешти, до якого додав написану у вересні-грудні роботу «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Проте це не дало результату. У 1966 р. над 20 заарештованими відбулися політичні процеси. За таких обставин до пера взявся В. Чорновол. У тому ж 1966 р. він видав роботу «Правосуддя чи рецидив від терору», а 1967 р. опублікував за кордоном документальну збірку «Лихо з розуму». У 1970 р. В. Мороз публікує роботу «Мойсей», «Хроніки опору», «Репортаж із заповідника імені Л. Берії». Протягом 1970-1972 рр. виходить шість номерів самвидавного журналу «Український вісник».
Реакція влади була миттєвою – репресії, тюремне ув’язнення, відправлення до концтаборів. Поширеним видом покарання стала ізоляція в лікарнях для психічно хворих людей. Активно використовувалися адміністративні переслідування, зокрема звільнення з роботи, виключення з партії, комсомолу, творчих спілок, навчальних закладів. Так, 22 травня 1967 р. влада дає дозвіл на розгін демонстрації біля пам’ятника Т. Шевченку. У тому ж 1967 р. при КДБ було створено п’яте управління (ідеологічне). Потужного удару по рухові було завдано на початку 70-х рр. 30 грудня 1971 p. ЦК КПРС прийняв постанову про проведення всесоюзної кампанії щодо ліквідації дисидентського руху і самвидаву. Як наслідок, 1972 р. республікою проходить хвиля арештів, що увійшла в історію під назвою «великий погром». Незважаючи на це, дисиденти продовжили роботу. У 1974 р. С. Хмара видав 7 і 8 номери «Українського вісника». У листопаді 1976 р. в Києві виникла Українська гельсінська спілка (УГС). До складу організації входили О. Бердник, П. Григоренко, Л. Лук’яненко, І. Кандиба, всього 37 осіб (очолював М. Руденко). Однак друга хвиля арештів на початку 80-х рр. остаточно ліквідувала залишки дисидентства. Отже, відмова від кардинальних реформ усе більше заганяла СРСР у суспільно-політичну кризу, результатом якої стала поява дисидентів. Зазнаючи тяжких переслідувань з боку влади, вони активно намагалися донести українському народу думку про необхідність проголошення незалежної України.