52.Встановлення фашистського окупаційного режиму.Розчленування України.

За розробленим ще 1940 р. стратегічним «Генеральним планом «Ост»» гітлерівська Німеччинапередбачала щодо України такі заходи:– часткове онімечення місцевого населення;– заселення німцями окупованих земель;– масова депортація населення, у тому числі українців, до Сибіру;– економічне пограбування території України;– перетворення місцевого населення на рабів;– пограбування культурних цінностей, знищення пам'яток культури.Захопивши Україну, німці розчленували її на окремі частини. До дистрикту „Галичина” входилиЛьвовська, Дрогобицька, Станіславська і Тернопільська області (без північних регіонів). Вонипідпорядковували так званому Польському (Варшавському) генерал-губернаторству.Рейхскомісаріат„Україна”об’єднувавРівненську,Волинську,Кам’янець-Подільську,Житомирську області, північні райони Тернопільської та Винницької облстей, східні райониМиколаївської, а також Київська, Полтавська, Дніпропетровська області, північні райони Криму тапівденні райони Білорусії. Центром рейхскомісаріату стало місто Рівне.У південно-західному районі України була створена адміністративно-територіальна одиниця„Трансністрія” у складі Одеської, Чернівецької, південних районів Винницької і Західних областейМиколаївської облаасті. Вона вважалася румунською провінцією.Східні райони (Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Донбас, Кримський півострів) булипідпорядковані військовій адміністрації.Новоутворені адміністративні одиниці очолили генерал-губернатори. Особливу ненависть доукраїнців виявив рейхскомісар Еріх Кох, якого називали «коричневим царем України».Після окупації України було встановлено нацистський «новий порядок», який передбачавліквідацію суверенітету або державності завойованих країн (територій), економічне пограбування івикористання всіх ресурсів в інтересах III рейху, расову дискримінацію, геноцид, антисемітизм, терор івбивства невинних людей.В Україні діяли каральні органи нацистів (СС, СД, гестапо), які проводили терор проти мирногонаселення. У січні 1942 р. німецьким командуванням був прийнятий план фізичного знищення євреїв натериторії всіх окупованих країн Європи. Політика нацистської Німеччини та її прибічників упереслідуванні й знищенні єврейства в 1933-1945 рр. отримала назву «Холокост» (від давньогрецькогоХоіо-саизїозіз – знищення вогнем, жертвопринесення).Нацисти застосовували жахливі засоби страти: отруєння у газових камерах, спалення укрематоріях, голодомор, цькування собаками. Створювалися концентраційні табори і гетто для євреїв.Масове знищення євреїв відбулося в Києві (Бабин Яр), Харкові (Дробицький Яр), Львові, Бердичеві, Одесі.За роки окупації в Бабиному Яру в Києві загинуло понад 220 тис, у Дробицькому Яру в Харкові – понад 60тис, в Янівському концтаборі у Львові – понад 160 тис. українських громадян переважно єврейськоїнаціональності. Терор фізичний супроводжувався моральним терором. На магазинах, ресторанах, перукарняхвисіли написи: «Тільки для німців», «Українцям вхід заборонено». Мирному населенню міст заборонялосякористуватися залізницею, міським транспортом, поштою, телеграфом, аптеками. Були зачинені школи йвищі заклади освіти. Обмежувалися постачання міст продовольством, медичне обслуговування. Українціперетворювалися на людей «третього сорту». Влаштовувалися публічні страти комуністів, комсомольців,представників радянської влади. Загалом в Україні в період окупації було вбито 3,9 млн осіб мирногонаселення і 1,3 млн військовополонених.Окупаційна політика мала відверто колоніальний характер. Було введено обов’язкову трудовуповинність для всього населення (включаючи підлітків з 14 років). Щоб забезпечити більш «ефективну»експлуатацію українського села, німці зберегли колгоспи („спільні двори”). З населення стягуваласявеличезна кількість різних податків (за будинок, садибу, худобу тощо). Селяни, незалежно від наявностікорови повинні були здавати молоко (600-700 л. на протязі року) або ж оплачувати відповідний додатковийподаток. Крім офіційних податків, окупанти вдавалися до прямого пограбування населення, мородерства.Людей силоміць вивозили на роботи до Німеччини. Почалося безсоромне пограбування матеріальних ікультурних цінностей України: були розграбовані сотні музеїв, бібліотек, будинків творчості. ДоНімеччини вивозилися продовольство, обладнання, сировина, коштовності, чорноземи, а також робочасила. Із України на примусові роботи до Німеччини було вивезено 2,4 млн осіб.Отже, окупаційний режим відзначався винятковою жорстокістю. Але він не забезпечив покориукраїнського народу, а, навпаки, викликав масовий рух Опору в Україні.