
- •1. Перші цивілізації на території України
- •2.Трипільська культура в Україні
- •3. Кіммерійці,Скіфи, Сармати в Україні
- •4. Античні міста-держави Північного Причорномор’я
- •5. Походження слов’ян та їх розселення на території України
- •6.Утворення та становлення східнослов’янської держави Київської Русі.
- •7.Основні теорії походження Київської Русі
- •8.Політичний і соціальний устрій Київської Русі
- •9.Економічний і культурний розвиток давньоруської держави
- •10. Реформаторська діяльність Ярослава Мудрого
- •11.Історичне значення Київської Русі та Галицьку-Волинської держави
- •12.Галицько-Волинське князівство: політичний і соціально економічний розвиток
- •13. Захоплення і розподіл українських земель Литвою, Польшою та інш.Державами.
- •14.Суспільно-політичний лад та економічний розвиток України в кінці XVI- в першій половині XVII ст.
- •15.Стан українських земель у складі Литви і Польщі
- •16.Кревська (1385), Люблінська(1569) унії, їх зміст і наслідки.
- •17.Виникнення козацтва.Запорізька Січ: устрій і господарське життя.
- •19.Правобережні і західноукраїнські землі на прикінці XVII- у XVIII ст.Ст.
- •20.Визвольна війна укр.Народу під керівництвом б. Хмельницького
- •21.Б.Хмельницький –видатний державний діяч і полководець.
- •22.Переяславська Рада.Березневі статті 1654р. І їх оцінка в історіографії.
- •23.Період Руїни в України
- •25.Конституція Пилипа Орлика і її значення.
- •27. Гетьман України к. Розумовський
- •28.Розвиток міст,ремесел і торгівлі в Украні. Міські братства.
- •29.Колоніальна політика російського царизму щодо України і ліквідація автономного устрою України
- •31.Польське панування на Правобережній Україні .Гайдамацький Рух
- •32.Україна у складі Російської і Австрійської імперії
- •33.Кирило-Мефодіївське товариство і його значення
- •34.»Руська Трійця»в історії суспільно політичного руху України
- •35. Суспільно-політичні і національний рухи в Україні в 60-90-ті роки XIX ст.
- •36.Реформи 60-70 років в Україні
- •37.Соціально-економічний розвиток українських земель у II половині XIX ст.
- •38.Соціально-економічний та політичний розвиток України на початку XX ст.
- •1) Автономія України у федеративній Росії;
- •39.Україна в демократичній революції 1905-1907
- •40.Аграрна реформа п. Сталипіна в Україні і її наслідки
- •41.Україна в 1 світовій війні
- •42.Діяльність Центральної Ради
- •15 Червня 1917 р. Було створено Генеральний секретаріат – найвищий орган виконавчої влади в Україні на чолі з в. Винниченком. Центральна Рада перетворилась на український парламент.
- •43.Гетьманський переворот.Внутрішня і зовнішня політика п.Скоропадського
- •44. Унр в період Директорії
- •45.Неп в Україні
- •46.Боротьба за українську державність на західноукраїнських землях у 20-30х роках. XXст.
- •48.Колективізація в Україні ,методи її здійснення і наслідки.
- •49.Голодомор 1932-1933р. В Україні
- •50.Політика «великого терору» в Україні
- •51.Початок Великої Вітчизняної війни.Оборонні бої на території України.
- •52.Встановлення фашистського окупаційного режиму.Розчленування України.
- •53.Рух опору на окупованій території України.
- •54.Визволення України від фашистських загарбників
- •55.Внесок України в розгром фашистської Німеччини та її союзників.
- •28 Жовтня 1944 р. - визволення території України.
- •9 Травня 1945 р. — день перемоги у Великій Вітчизняній війні.
- •56.Відбудова народного господарства в Україні після Великої Вітчизняної війни.
- •57.Жданівщина в Україні
- •58.Хрущовська відлига в Україні
- •59.Україна в умовах наростання кризових явищ 60-80 (20ст.)
- •60.Дисидентський Рух в Україні в 60-80х роках
- •61.Україна і процес перебудови в срср(1985-1991)
- •62.Декларація про держаний суверенітет України(16 липня 1990р.)
- •63.Проголошення незалежності України.
- •64.Державотворчі процеси в Україні в умовах незалежності.
- •65.Соціально-економічний розвиток України на сучасному етапі.
- •2000 Р. Став переломним, коли в економіці стали спостерігатися тенденції до стійкого зростання.
- •2000 Р. — початок економічного зростання в Україні
- •66.Культурний розвиток незалежної України
- •67.Політичні партії і рухи в Україні на сучасному етапі.
- •2. 1989-1990 Pp. — етап безпосереднього створення початкової багатопартійності. За цей час у республіці створено понад 20 партій, в які об'єднано понад 30 тис. Чол.
- •68.Сучасні моложіжні організації і рухи в Україні
- •69.Екологчні проблеми в Україні і шляхи їх вирішення
- •70.Символіка України
- •6 Березня 2003 р. Верховна Рада України затвердила текст Державного Гімну України у другій редакції історичного тексту п. Чубинського.:
- •71. Конституція України-основний закон України
- •72.Міжнародні політика незалежної України
- •1993 Р. - затвердження вру "Основних напрямів зовнішньої політики України"
- •73.Двадцять три роки незалежності України, її наробки та проблеми
- •1. Введення гривні
- •2. Приватизація, поява нового класу власників
- •3. Девальвація і криза 1998 року
- •4. Вступ до сот
- •5. Продаж українських банків великим закордонним інвесторам
- •6. Фінансова криза 2008-2010 років
- •7. Формування фондового ринку, запуск ринку овдп, ринків ф'ючерсів та опціонів
- •8. Отримання Україною права проводити Євро-2012
- •9. Прийняття Податкового кодексу
- •10. Земельна реформа
- •74.Концепція зовнішньополітичної діяльності України
- •75.Українська діаспора, етапи становлення.
25.Конституція Пилипа Орлика і її значення.
Після смерті Мазепи та частина козаків, яка утекла з ним у вигнання залишилася без керівника. Іхоча кандидатура претендента на гетьманський уряд майже ні в кого не викликала заперечень, проте звиборами через несприятливу ситуацію (між старшинами і племінником Мазепи (дітей у нього не було) А.Войнаровським розпочалася боротьба за Мазепине добро) зволікали півроку. Лише 5 квітня 1710 р. уБендерах козацька рада обрала гетьманом Пилипа Орлика, який був генеральним писарем при Мазепі.П.Орлик за походженням був чех баронського роду. Навчався у Києво-Могилянському колегіумі.Став одним із найосвіченіших людей в Україні. Служив писарем в Київській митрополії. З 1700 р. обіймав вуряді посаду генерального писаря. Виконував різні дипломатичні доручення Мазепи й був утаємничений усправи його відносин із польським королем С.Лещинським і шведським королем Карлом ХІІ. Помер в Яссаху 1742 р. Його син Григорій став генералом французької армії.П.Орлик був автором документа „Пакти і Конституція прав та вільностей Війська Запорозького”(згодом цей документ стали називати „Конституцією П.Орлика”). Текст було затверджено на військовій раді10 квітня 1710 р. Саме цей документ вважається першою українською Конституцією.
Зміст Конституції П.Орлика. Документ складався із вступу й 16 статтей. Основні положеннястаттей: – проголошувалась незалежність України від Росії і Польщі;– обумовлювалися протекція шведського короля та союз із Кримським ханством;– територія України визначалася згідно із Зборівським договором 1649 р.;– при гетьманові утворювалась Генеральна рада із законодавчою владою, яка збиралася тричі на рік;– створювався Генеральний суд, до якого гетьман не мав права втручатися, який розглядав справупро кривду гетьманові та провини старшин;– державна скарбниця і майно підпорядковувалися генеральному підскарбію, на утриманнягетьмана призначалися окремі землі;– встановлювалася виборність полковників, сотників із наступним їх затвердженням гетьманом;– гетьман мав захищати козацтво і все населення від надмірних податків і повинностей, допомагатикозацьким вдовам і сиротам.Це була найперша у світі демократична Конституція, яка бере початок у демократичному устроїЗапорозької Січі. Проте, зважаючи на політичні обставини того часу, вона не стала чинною в Україні, а томузалишилась в історії лише як видатна пам’ятка української правничої та суспільно-політичної думки.Усе своє подальше життя П.Орлик присвятив діяльності по створенню антиросійської коаліції івизволення України. Вже протягом року він зумів створити антиросійську коаліцію у складі свого уряду,Швеції, Кримського ханства, Туреччини, а також тих польських сил, що підтримували С.Лещинського.Союзниками був розроблений план військового походу на Правобережну Україну.31 січня 1711 р. загін запорожців на чолі з К. Гордієнком під загальним керівництвом П.Орликавиступив із Бендер. По дорозі до них приєдналися польські і татарські загони. Об’єднане військо швидкопросувалося на Правобережжі. Правобережні полки, крім Білоцерківського, визнали П. Орлика гетьманом іперейшли на його бік. Виступи проти російських гарнізонів розпочалися і на Лівобережжі. ГетьманЛівобережжя І. Скоропадський вислав до П.Орлика полки, але вони були розбиті.Одночасно за домовленістю з П.Орликом на територію України вступила 50-тисячна арміякримських татар. Майже не зустрічаючи опору, татари пройшли упродовж Дніпра й заволоділиСлобожанщиною. Однак, замість вторгнення в межі Росії, татари грабували і розоряли Українські землі,забирали у рабство тисячі людей. Дійшовши до Харкова, вони з численною здобиччю повернулися в Крим.Військо П. Орлика наприкінці березня 1711 р. взяло в облогу Білу Церкву, однак, через відсутністьнеобхідної для штурму важкої артилерії і наближення російської армії, наприкінці квітня облога була знята івійсько повернулося в Бендери.
26.Реформи Гетьмана України Д.Апостола
Обраний на гетьмана, Данило Апостол мав уже 73 роки. Не будучі близьким з Мазепою, він був його однодумцем у питанні союзу зі Швецією і користався його довір'ям. Неясними залишаються мотиви, з яких він покинув Мазепу і вернувся до Петра І. Пізніше, за Полуботка, він активно підтримував його в справі «привернення прав українців» та в справі обрання гетьмана; був заарештований і звільнений після смерті Петра І.
22 серпня 1728 р. Данило Апостол у відповідь на прохання затвердити «статті» одержав т. зв. «Решительные пункты», в яких зовсім не згадується про договір України з російським урядом; вони мають форму «указу» царського уряду гетьманові. В цілому на статейні пункти Данила Апостола, витримані в дусі оборони української автономної державності, Москва відповіла цілою системою обмежень і ударом саме по цій державності. Уряд Петра II пішов далі, ніж уряд Петра І.
В деяких питаннях становище гетьмана Апостола стало гіршим навіть ніж те, яке займав Скоропадський. У військовому відношенні гетьман підлягав генерал-фельдцехмайстрові князеві М. Голіцину (раніше тільки цареві). Обрання гетьмана могло бути проведене тільки за згодою царя; Генеральний Суд перетворено на колегіальну установу, в якій засідали троє українців та троє росіян, а головним суддею став не гетьман, а цар. Тяжким ударом було призначення окремого фінансового управління – «канцелярії зборів», з двома підскарбіями, росіянином і українцем, що послаблювало фінансові прерогативи гетьмана. Полковників та генеральну старшину призначав царський уряд. За гетьманом стежили, про кожний його крок доносили урядові. Він фактично був позбавлений права вести приватну кореспонденцію з закордоном, поїхати, коли хоче, до своїх маєтків (найбільші були Хомутець та Сорочинці).
Дозвіл обрати гетьмана застав Україну в хаотичному стані. З 1724 р. не було гетьмана, вищого носія влади. Не було й генеральної старшини, яка сиділа під арештом в Петербурзі. Малоросійська Колегія не мала компетенції призначати нову старшину. Тому разом з обранням гетьмана треба було обрати й старшину. Гетьман не мав сил для боротьби з свавіллям старшини. Він пішов іншим шляхом: наполягав на виборності інших членів полкової старшини і з їх допомогою боровся з свавіллям полковників.
Данило Апостол застав на Україні безлад також у земельних справах. Виникли пекучі питання про працю посполитих, про терміни зобов’язань і т. п. На підставі «пунктів» року 1729 р. Апостол наказав перевести слідство по всіх полках. Канцеляристи об'їхали полки й зібрали від старожитців відомості – коли засновано те чи інше село, хто і на яких правах ним володіє. Полкова старшина мусила систематизувати відомості і ці книги надіслати до Глухова на остаточну перевірку. «Генеральні слідства о маєтностях», закінчені 1731 р., стали дорогоцінним джерелом історії України, її економічного та соціального становища.
Значною справою гетьмана Данила Апостола було укладення «Зводу» українських законів. Справу розпочато ще за Івана Скоропадського, коли порушено було питання про переклад українських законів на російську мову. Данило Апостол створив комісію, якій доручив перекласти їх російською мовою і скомпонувати кодекс; в основу покладено Литовський Статут та Магдебурзьке право.
Дбайливий господар, Данило Апостол особливої ваги надавав налагодженню господарства України, але, обсяги його в цій ділянці не були великі. Промисловість України опинилася вже переважно в руках росіян: вівчарні заводи, суконну мануфактуру Глушковська та Званого з 1726 р. взято в «казну»; великі полотняні підприємства – Стародубське, Шептаківське та Топальське були також в руках росіян. Так само в інших галузях промисловості – тютюновій, шовківництві тощо – виявлялася меркантильна політика Петербургу і прагнення перетворити Україну на колонію. Боротися з цією політикою Росії гетьман не мав сили.
Данило Апостол старався принаймні обмежити російських купців (солдатів та ін.), які конкурували з українським купецтвом у внутрішній торгівлі, не платили податків і мали великі привілеї, порівнюючи з українськими купцями, але в цьому не знайшов підтримки збоку російського уряду. Та ці невдачі не спиняли гетьмана: він уживав щораз нових заходів, щоб налагодити торговельні відносини України, подавав меморандуми, в яких доводив конечну потребу встановити свободу торгівлі для українських купців, дозволити їм вивозити товари за кордон. Хоч ці меморандуми не давали нічого позитивного, вони є цікавою пам'яткою про те, як розумів Данило Апостол економіку України, як дбав за торговельні справи.
Гетьман добився, щоб Київ був підпорядкований йому, а не російському генерал-губернаторові, як то було до нього. Останні роки правління Данила Апостола позначилися низкою дуже тяжких для України подій. У 1731 р. почали будувати укріплення між Донцем і Дніпром, так звану «Українську лінію», і на цю працю вислано з України 30тис. чоловік: 20 тис. козаків та 10 тис. посполитих; 1732 р. – на зміну їм – знову вислано 30 тис. чоловік, а 1733 р. – додатково 10 тис.
В 1712 р., після невдалого Прутського походу, запорізькі козаки, які вийшли з Січі в 1709 р., оселилися під протекцією Кримського хана в Олешках. Їхнє перебування було там дуже тяжке. Відірвані від своєї економічної бази, позбавленні можливості провадити торгівлю з Україною, козаки бідували і в 1728 р. почали добиватися у російського уряду дозволу повернутися. Дозвіл їм не дано, і запорожці «самовільно» перейшли на Чортомлик. Проте, російський уряд, щоб не викликати війни з Туреччиною, категорично відмовився прийняти запорожців під свою протекцію, і вони, проживши на Чортомлику 1728 та 1729 рр., мусили повернутися під татарську протекцію. В 1733 р. обставини змінилися: Росія, побоюючись, що запорожці візьмуть участь у боротьбі Польщі за королівський престол на боці Лещинського, погодилася прийняти запорожців. Вони в квітні 1734 р. перейшли на «старі» місця і заснували Січ над р. Підпільною, допливом Дніпра.
Правління Данила Апостола тривало лише шість з половиною років, а фактично менше, бо останній рік гетьман хворів, хоч увесь цей час проводив інтенсивну боротьбу за автономію, за поновлення прав українського народу. Не зважаючи на перешкоди збоку російського уряду, за Данила Апостола в Україні встановлений був, хоч і обмежений порядок, життя стало кращим. Це відбилося на двох явищах: зменшився рух селян за Дніпро і – навпаки – збільшилося повернення втікачів на Лівобережжя, зокрема – повернення запорожців у 1734 р. вже після смерті Данила Апостола.
Данило Апостол, умираючи, хотів був передати владу генеральній старшині, до обрання нового гетьмана, але в Петербурзі вже чекали на його смерть і негайно надіслали наказ резидентові при гетьмані, генералові Наришкіну, по смерті гетьмана, перебрати владу. Російський уряд, замість обрання гетьмана, вирішив поновити центральне управління, але це рішення наказано було тримати в таємниці від українського народу, щоб уникнути хвилювання.