13. Захоплення і розподіл українських земель Литвою, Польшою та інш.Державами.

Після розпаду Київської Русі геополітична ситуація в Східній Європі зазнала докорінних змін. На політичну арену виходять нові гравці: Литовське князівство й Польща. Вони починають активно розширювати свої території, приєднуючи до себе колишні землі Руської держави. Найбільшого успіху у цьому досягла Литва. Займаючи невеликі території в Прибалтиці, вона зуміла збільшити їх у декілька разів та перетворитися на могутню країну того часу. Успіхи Польського королівства на перших етапах державотворення були значно меншими. Для кращого розуміння усіх причин такої ситуації необхідно поглянути на внутрішню політику цих країн.

Проникнення Литовського князівства на територію Київської Русі розпочалося ще із XIII ст. Молода, сильна та войовнича держава досить швидко приєднала до себе нові землі, тим самими збільшившись у дев’ять разів. Цьому сприяли ряд об’єктивних причин. По-перше, руські землі були виснажені та послаблені міжусобними війнами й частими набігами кочовиків. Литва ж, будучи віддаленою на північ Європи й прикритою Руссю, не зазнала таких атак із боку монголів та активно протистояла їм. Просуваючись на південний схід, литовці отримують декілька перемог над степовиками, привертають на свій бік руських князів та поступово інкорпорують до складу своєї держави їх землі. По-друге, територіальному розширенню сприяла й внутрішня політика Литви. Приходячи на нові території литовці говорили, що вони «Старого не рушатимуть й нового не вводитимуть», тобто вони не нав’язували місцевому населенню свої традиції, віри, побуту, а залишали усе без змін. Все це сприяло вільному розвитку руської культури та добровільному входженню цих земель під протекторат Литви. Третьою особливістю, на якій варто загострити увагу, це культурне підкорення Литви русичами. Багатство та велич руської культури було перейнято литовцями та покладено в основу їх культури. Усі ці особливості й призвели до того, що Литва приєднала до себе більшість територій Київської Русі та розпочала формування нової держави. Лише з утворенням нової держави Речі Посполитої Литва перестає існувати як незалежне князівство і входить до рівноправного союзу із Польським королівством.

Польське проникнення на українські землі розпочинається відразу після занепаду Галицько-Волинського князівства. Проте із самого свого початку воно кардинально відрізнялося від Литовського. Польща активно нав’язувала свої права та культуру, прагнучи перетворити ці землі на провінцію. Така політика не мала великого успіху й сильно програвала Литовській. Зрозумівши неспроможність вирішення цього питання силовими методами, Польське королівство вдається до дипломатії. Першою спробою дипломатичного приєднання українських земель, що перебували під владою Литви відбулося у 1385 р. (Кревська унія). Одночасно потрібно звернути увагу й на реакцію литовської, білоруської та української знаті. Не бажаючи втрачати своїх прав та привілеїв, вони виступили проти приєднання Литви до Польщі й з часом домагаються поступок на свою користь (Городельська унія – 1413 р.). Багато в чому цьому посприяла Грюнвальдська битва 1410 р. об’єднаних військ українців, білорусів, литовців проти рицарів. Вона значно зміцнила позиції Литви і на деякий час гарантувала безпеку її земель. Проте такий результат не влаштовував Польщу. Вона активно прагнула захопити українські землі. В цей час на підкорених територіях проходила полонізація, ліквідувалися руські князівства та утворювалися воєводства, відбувався наступ на православ’я, проходило окатоличення. Життя українців було дуже складним. Остаточне приєднання усіх українських земель до Польщі відбулося в 1569 р. після підписання Люблінської унії. Продовжуючи свою політику дипломатії, Польща пропонує Литві створити нову державу Річ Посполиту, до якої обидві країни входили на рівних правах. Після довгих років спротиву Литва все ж таки погоджується на це. Цьому сприяло посилення Московського князівства та проголошення ним гасла «Збирання земель руських». Оскільки ж більша їх частина перебувала у складі Литви то Московське царство починає довгі та виснажливі війни проти неї. Саме ця обставина і відіграла ключову роль у подальшій долі як українських земель, так і Литовського князівства. Окрім цієї причини варто виокремити ще декілька. Найголовнішою серед них є бажання частини литовських, білоруських та українських феодалів урівнятися в правах із польськими.