60. Сутність, завдання та методика патріотичного виховання

У системі морального виховання чільне місце посідають патріотичне й інтернаціональне виховання.

Патріотизм — любов до своєї батьківщини, відданість своєму народу, гордість за свій народ, прагнення захистити його надбання, продовжити примноження його загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей. Патріотизм проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне і що любить особистість. Як зазначав В.О. Сухомлинський, патріотизм як діяльна спрямованість свідомості, волі, почуттів діалектично пов'язаний з освіченістю, етичною, естетичною й емоційною культурою, світоглядною стійкістю, творчою працею. Виховання патріотичної свідомості, почуттів і переконань неможливо відокремити від складного цілісного процесу формування особистості.

Джерелами патріотичного виховання є рідне слово батька і матері, колискова пісня, культ Матері та Батька, рідна оселя, садиба, батьківщина і Батьківщина, героїчне минуле народу, життєдіяльність історичних постатей народу (політичних діячів, вчених, письменників, діячів мистецтва і культури), конкретна діяльність особистості щодо матеріального та культурного збагачення своєї країни.

В арсеналі діяльності з патріотичного виховання підростаючого покоління є багато засобів і методів впливу. Однак головне — це включення кожної особистості в конкретну діяльність з творення й примноження багатства і краси своєї Вітчизни.

Методика патріотичного виховання у початковій школі

Патріотизм, на думку методистів, є глибоке усвідомлення своєї нерозривності з Вітчизною не тільки в його історичному, культурному і територіальному аспекті, але і в нероздільної причетності з його природою.

Вчителі, невиправдано відсунули на другий план проблему формування у дітей справжньої любові і поваги до Батьківщини, до її історичного минулого, до російської самобутньої культури, до народної творчості та мистецтва

Так для виховання патріотизму в роботі можна використовувати народну тематику: народний фольклор, народну поезію, казки, епос, фразеологію і лексику рідної мови, різноманіття видів декоративно-прикладного мистецтва, народні обряди і традиції, тобто всі ті духовні цінності, чим багата наша велика Батьківщина, що становить стрижень національного характеру. Спочатку ця робота здійснювалася на уроках, потім через фольклорний гурток, через факультативи з естетики.

У роботі необхідно використовувати взаємодію трьох видів мистецтва - слова, живопису, музики, де показується, як одне і те ж явище зображують різних справ майстра.

Працюючи в даному напрямку, можна з упевненістю сказати, що: учні з інтересом будуть вивчати матеріал, пов'язаний з народною культурою, особливо коли самі є учасниками творчого процесу. Підвищується їх культурний рівень, виникає потреба в отриманні нових знань про Батьківщину, про народні традиції. Все це дуже важливо для формування патріотів, гідних громадян своєї Вітчизни.