- •1. Категорії дидактики.
- •4.Форми навчання.
- •5. Досвід педагогів-новаторів.
- •6. Сутність, структурні компоненти та умови формування світогляду учнів.
- •9. Педагогічні ідеї Жан-Жака Руссо
- •10.Учнівський колектив, його прикмети і структура.
- •11. Загальне поняття про дидактику та рушійні сили навчання.
- •14. Педагогічні ідеї к.Д. Ушинського.
- •15. Методи формування свідомості учнів.
- •16. Закономірності та принципи виховання
- •18. Структура гармонійно розвиненої особистості.
- •20. Предмет і категорії педагогіки.
- •21. Специфіка, мета і завдання морального виховання учнів.
- •22. Методи навчання
- •23.Структура педагогічної науки
- •24. Загальні закономірності виховання.
- •25. Педагогічна теорія і. Песталоцці.
- •26. Методи формування колективу.
- •27. Я.А. Коменський «Велика дидактика».
- •28. Основи самовиховання.
- •29. Педагогічна система Макаренка.
- •30. Методи формування досвіду соціальної поведінки. Методи стимулювання діяльності учнів
- •31. Педагогічна діяльність Сухомлинського.
- •32. Педагогічна майстерність вчителя
- •33. Емпіричні методи педагогічних досліджень.
- •34.Трудове виховання та профорієнтація учнів
- •35. Зовнішні та внутрішні чинники формування особистості.
- •36.Мета і завдання естетичного виховання учнів
- •37. Педагогічні ідеї а.Дістервега.
- •38. Основні напрями підвищення якості освіти за кордоном.
- •39. Методика вивчення педагогічного досвіду.
- •40. В.О.Сухомлинський «Серце відддаю дітям», «Методика виховання колективу».
- •41. Методологічні основи педагогіки
- •43. Категорії дидактики
- •44.Структура педагогіки і її інтеграція з іншими науками
- •45. Сутність, завдання і методика трудового виховання.
- •46. Сутність і зміст соціалізації особистості
- •48. Педагогічні основи керування процесом самовиховання учнів
- •49.Сутність,завдання і методика фізичного виховання.
- •50.Сутність,завдання і методика екологічного виховання.
- •51. Методика екологічного виховання
- •52.Форми і засоби виховання.
- •53.Принципи навчання.
- •54.Методи навчання.
- •55.Форми і засоби навчання.
- •56. Загальні тенденції навчання закордоном. Основні напрямки розвитку освіти закордоном.
- •57. Методика естетичного виховання.
- •58. Теоретичні методи педагогічного дослідження
- •59. Педагогічні ідеї Дж. Локка
- •60. Сутність, завдання та методика патріотичного виховання
23.Структура педагогічної науки
Загальна педагогіка – базова наукова дисципліна, яка вивчає основні закономірності процесу спрямованого особистісного розвитку, розробляє загальні основи педагогічного процесу
Вікова педагогіка Галузь педагогіки, що досліджує закони та закономірності виховання, навчання, освіти, організаційні форми і методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп: дошкільна, шкільна, педагогіка дорослих.
Соціальна педагогіка – галузь педагогіки, що вивчає закономірності та механізми становлення й розвитку особистості в процесі здобуття освіти та виховання в різних соціальних ситуаціях.
Корекційна педагогіка – галузь педагогіки, предметом якої є виховання, навчання та освіта дітей з вродженими чи набутими відхиленнями у фізичному або психічному розвитку:
_ Сурдопедагогіка (глухі, глухонімі)
_ Тифлопедагогіка (сліпі, з вадами зору)
_ Олігофренопедагогіка.(розумово відсталі, ЗПР)
_ Логопедія (порушення мовлення)
_ Виправно-трудова ( перевиховання злочинців)
Часткові (предметні) методики – галузі педагогіки, предметом дослідження яких є закономірності викладання та засвоєння конкретних навчальних дисциплін в закладах освіти всіх типів
(концентруються зусилля на особливостях опанування знань з конкретного предмета).
24. Загальні закономірності виховання.
Закономірності виховання — стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі істотні зв'язки у ньому, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності розвитку особистості школяра.
У виховному процесі виявляються такі закономірності.
Виховання органічно пов'язане із суспільними потребами й умовами виховання. Значні зміни в житті народу зумовлюють і зміни у виховній системі.
Людина виховується під впливом найрізноманітніших чинників. Недарма кажуть, що виховує все: і люди, і речі, і явища. Важлива роль у вихованні належить людям, насамперед батькам і педагогам. Це покладає на них особливу відповідальність.
Результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовність. Це, зокрема, стосується формування її думок, поглядів, переконань, ціннісних орієнтацій, емоційної сфери. Виховний процес повинен постійно трансформувати зовнішні виховні впливи у внутрішні, духовні процеси особистості (її мотиви, установки, орієнтації, ставлення).
Визначальними у вихованні є діяльність та спілкування. Діяльність — головний чинник єдності свідомості та поведінки під час здійснення учнем певних видів діяльності (навчальної, трудової, ігрової, спортивної та ін.). Ефективність виховання залежить від ставлення особистості до навколишньої дійсності взагалі та до спрямованих на неї педагогічних впливів зокрема.
Ефективність виховного процесу залежить від стосунків в учнівському колективі. Здорова морально-психологічна атмосфера в колективі сприяє формуванню у дітей позитивних моральних якостей, відбувається процес взаємовиховання. І навпаки, у колективі спеціального виправно-виховного закладу, якщо там немає належного порядку,відбувається взаємна деморалізація його членів.
Ефективність виховного процесу зростає, коли учні займаються самовихованням, тобто коли поєднується виховання і самовиховання.
Ці закономірності необхідно враховувати під час створення будь-якої виховної ситуації. Це дає змогу педагогу відпрацювати задану схему дій, щоб досягти поставленої мети, допомагає йому в процесі виховної роботи (у плануванні, організації, оцінюванні процесу виховання) перетворити можливість, що випливає із закономірних зв'язків, на дійсність.