99.Порядок відшкодування шкоди заподіяної працівником

1. Добровільне відшкодування.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника працівник також може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно чи поправити пошкоджене

2. Стягнення за розпорядженням власника чи вповноваженого ним органу.

У разі відмови працівника добровільно відшкодувати завдані підприємству збитки до нього застосовуються примусові заходи стягнення — утримання суми збитків із його зарплати. У цьому випадку згоди працівника на вирахування зазначених сум не отримують.

Проте під час примусового стягнення роботодавець має дотримуватися певних умов.

Умова 1. Покриття шкоди працівниками проводиться в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку Умова 2. Покриття шкоди провадиться за розпорядженням (наказом) власника чи вповноваженого ним органу, а в разі якщо шкоду заподіяно керівниками підприємств (їх заступниками) — за розпорядженням вищого в порядку підлеглості органу Умова 3. Покриття шкоди провадиться шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

3. Відшкодування в судовому порядку.

Якщо працівник не згоден із відрахуванням або його розміром, трудовий спір розглядається в судовому порядку. Стягнення з керівників підприємств і їхніх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищого в порядку підлеглості органу чи за заявою прокурора.

До суду може звернутися як працівник, не згодний із відрахуваннями, проведеними власником або вповноваженим ним органом, чи з його розміром, так і підприємство, зокрема у випадках, коли заподіяна шкода перевищує середньомісячний заробіток, або якщо відшкодування не може бути проведене за розпорядженням власника чи вповноваженого ним органу шляхом відрахування із заробітної плати (наприклад, у випадку припинення працівником трудових відносин із цим підприємством, у зв’язку із закінченням строку для видання розпорядження про відрахування)

100.Підстави, умови і види матеріальної відповідальності підприємства, установи, організації за шкоду, заподіяну працівникові.

Закон передбачає матеріальну відповідальність за завдану шкоду не тільки працівників, а й підприємств. Така відповідальність на власника або уповноважений ним орган покладається відповідно до ст. 173 КЗпП при заподіянні шкоди здоров'ю працівника каліцтвом або іншим ушкодженням, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків.

Власник зобов'язаний відшкодувати майнову шкоду, заподіяну працівникові при виконанні ним трудових обов'язків. Така відповідальність наступає: - при порушенні права працівника на працю (у випадках порушення правил прийому на роботу, законодавства про переведення на іншу роботу, незаконного відсторонення від роботи, при порушенні законодавства про підстави і порядок звільнення працівника); - за незабезпечення власником здорових і безпечних умов праці (у випадку ушкодження здоров'я працівника при виконанні трудових обов'язків, каліцтва, у разі смерті працівника); - при порушенні обов'язків власника або уповноваженого ним органу щодо видачі документів про його працю і заробітну плату (у разі неправильного заповнення, оформлення і затримки видачі трудової книжки, документів про працю і заробітну плату); - при незабезпеченні збереження особистих речей працівника під час роботи (у випадках їх зіпсуття, знищення, крадіжки).

Особливість відповідальності власника або уповноваженого ним органу перед працівником полягає у тому, що небезпечні та шкідливі умови праці можуть завдати моральної шкоди працівнику, порушити його нормальні життєві зв'язки і потребують додаткових зусиль для організації свого життя.   Тому власник або уповноважений ним орган може нести перед працівником не тільки матеріальне, а і моральне відшкодування завданих збитків.

  Розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, що визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК), і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я.