24. Центральні органи влади і управління Речі Посполитої та їх діяльність на українських землях.

Сейм скл. з 3 станів: короля, сенату і посольської ізби. Король у сенаті ставав частиною шляхетського сейму і під час його

засідань був тільки головою сенату. Роль сенату у складі вального сейму була більш значною, оскільки сенат обєднував усіх

вищих посадових осіб Речі Посполитої — воєвод, каштелянів, католицьких єпископів Литви і Польщі. Сенатори в сеймі не

голосували, а по черзі оголошували свою думку з того чи іншого питання. Найбільш впливовою частиною вального сейму була

посольська ізба – 170 осіб. Скликалася посольська ізба королівськими універсалами за кілька тижнів до відкриття сейму. Усі

питання на сеймі Речі Посполитої вирішувалися одностайно, бо тут діяв принцип вільної заборони. Компетенція сейму: приймати

закони, запроваджувати нові податки, приймати послів іноземних держав, визначати основні напрямки зовн. політики. Постанови

сейму називалися конституціями. Для обрання короля Речі Посполитої збиралися особливі сейми: конвокаційні, на яких

вирішувалися питання про час і умови обрання короля; елекційні, де обирали короля; коронаційні, на яких відбувалася коронація і

король давав присягу. Центральне управління у Речі Посполитої здійснювали король і вищі службові особи. Королівським двором

відав коронний або великий маршалок. Його заступником був надвірний маршалок. коронний польський канцлер відав разом з

підканцлером королівською канцелярією. Коронний підскарбій відав скарбницею корони, литовський — скарбницею князівства.

Важливе місце у державному механізмі Речі Посполитої займав коронний гетьман, який очолював коронне військо. Ця посада

завжди знаходилась в руках магнатів, які були володарями великих земельних маєтків переважно на українських землях

25.Великий Вальний сейм:організація, структура і компетенція.

представн. орган у Польщі , репрезентував пан. та шлях.. Після Л.У став спільним для Литви і Польщі. У Пол. Сейм склад.:

1)сенату ((140) король і урядовці за посадою)

2) посол. ізби (палата депут. (170), обирали на земельних сеймиках по два представники від повіту.

За Генріх. артикулами (1573) ординарні (звичайні) сейми скликались раз на два роки. Необхідність - екстраординарні

(надзвичайні) сейми. Збирались у Варшаві. 1673 p - кожен третій з них мав збиратись у Литві

вирішувались найважливіші держ. питання – від обрання короля до ухвалення законів. Сейм мав виключне право 1) прийняття

законів, 2)встановлював податки, 3)мита й інші оплати, 4)давав згоду на необхідні видатки, 5)скликання посполитого рушення,

6)набір найманого війська,7)присвоював шляхетські титули (з 1578 p.), 8)мав право помилування та ін. 9)Визначав основні

напрями зовнішньої політики,10)здійснював контроль (передусім фінансовий) над діяльністю вищої адмін..

На сеймі відбувався під головуванням короля сеймовий суд, розглядав найважливіші справи. На головні державні посади король

міг призначати урядовців лише за 11)згодою сейму,12)набувати і роздавати землі — теж. Звич. і надзвич. сейми скликав кор.

універсалами. У творенні законів особлива роль належала посол. ізбі, бо саме вона ухвалювала констит.. Тривалість звич. сеймів

не перевищувати 6 тижнів, надзвич. – до 2 тижнів.

26.Джерела, структура і редакції литовських статутів

Це кодекси середньов. права ВКЛ, що діяли на захопл. ними українських землях в ХУІ – І пол. ХІХ ст. Протягом ХУІ ст. видано 3

Л.С.:Старий, Волинський та Новий. Джер. Л.С.: поточне законодавство, судові постанови, німецькі і польські судебники, римське

право (кримінальний кодекс Крла 5), звичаєве право Лит., Поль., Украї., Руська Правда, церковні статути, Акт Л.У. ,акти договорів

з Москов. Князів.,ордою,тевтонським орденом,гетьманські військові артикули,звичаєве право у козацьких судах.

1 Лит.Ст.(13 розділів,264 артикули).

Цивільн. зобов’яз.,земел.,держав.,кримін. право. закріплював права шлях., які вона одержала шляхом привілеїв,зрівняв усю шлях.

в єдиний стан, забезпечував деякі права селян. Це виключно світський кодекс, дістали юридичного закріплення основи

суспільного і д-го ладу,що склались на той час у Литві і на українських землях.

2Лит.СТ.(14 розділів. 367артикулів) цивільн..кримін.,процес.,військ.,сімейн. права. захищав інтереси шляхти,лінія на повне

закріпачення селян. 3Лит.СТ.(14 розділв, 488 артикулів).1614р.-перекладений на польську мову.був загальнообов. для всієї речі посполитої. Констит.,

цивіл., спадк., кримін., шлюб. та сімей. відн. У Л.С. переважали норми приватного права, рецепція — римського.

27.Характеристика цивільного права за Литовськими статутами.

Були грунтовно-врегульовані інститути власності,договірне право,право користання чужими речами(сервітути),заставне

право,тощо.

Об’єкти власн.у ВКЛ поділялися на нерухомі (земля, будівлі, ліси) та рухомі — інші рухомі речі.

Приватна власність(земля)

власники-виключно з шляхетського роду

недоторканість права власності

шляхетська власність не могла бути конфіскована без суду

Застави(для забезпечення виконання договору):у застави могли передаватися землі,посади.(Заставне право розроблене ще у

Київській Русі).Передаватися в заставу могли й державні посади (старости чи міського війта)

Договір:оформ. догов.в в письмовому вигляді в присутності свідків-шляхетського походження.Були договори купівлі-

спродажу,найму,позички,обміну і дарування,.

Цивільні справи суди розглядали,коли особи досягали повноліття. Якщо винні діти жили при батькові, то позов направлявся від

його імені, а позов дружини — від імені чоловіка. Залежне населення не мало права на звернення до суду. Тільки власник міг

представляти їхні інтереси в суді.