114. Становлення народно-демократичного ладу в Закарпатті та його правова основа.

У період з моменту визволення від німецької окупації до 1947 р. найвищим органом державної влади в Закарпатській Україні була

Народна Рада Закарпатської України, обрана наприкінці листопада 1944 р.. Народна Рада видавала декрети, постанови і

розпорядження. Ці акти стосувалися всіх галузей господарства, всіх аспектів суспільного життя Закарпатської України. Підписан і

правові акти вступали в силу з дня їх опублікування у спеціальному друкованому органі Народної Ради – Віснику Народної Ради

Закарпатської України. Вісник виходив з жовтня 1944 р. по січень 1946 р., до часу, коли Указом Президії Верховної Ради СРСР

була утворена Закарпатська область у складі УРСР, і на територію Закарпаття поширилось законодавство УРСР.

Для захисту завоювань народної влади були створені правоохоронні органи: міліція, суд, народна адвокатура, юридичні

консультації, державні нотаріальні контори.

Так, Спеціальний суд Закарпатської України при Народній Раді засновано Декретом №22 від 18 грудня 1944 року. Завданням суду

було здійснювати охорону нових демократичних порядків і вести боротьбу з державними злочинами.Цим декретом були

позбавлені чинності всі закони і розпорядження, які діяли на Закарпатті до встановлення народної влади. Спеціальний суд

складався з обраних Народною Радою голови, заступника голови і членів суду. Його вироки вважалися остаточними, але смертні

вироки потребували затвердження Народною Радою.

На підставі Декрету №33 від 12 січня 1945 р. у всіх округах і містах Закарпаття були створені народні суди, що обиралися

відповідними Народними комітетами і затверджувалися Народною Радою строком на три роки. Згідно з декретом всі справи

розглядалися в народному суді з участю народних засідателів, що як новий демократичний принцип організації дійсно народного

суду мало надзвичайно велике значення. Вищою судовою інстанцією встановлювався Вищий народний суд, який обирала

Народна рада. Порядок діяльності Народних судів регулювався Тимчасовою інструкцією в кримінальних справах і Тимчасовою

інструкцією в цивільних справах. Обидві інструкції були затверджені Народною Радою Закарпатської України 22 січня 1945 р. і н а

той час заміняли процесуальні кодекси.Урядовий орган Народної Ради Закарпатської України – «Вісник НРЗУ» в січні 1945 року

повідомляв, що « Голова НРЗУ назначив Василя Русина головою, Михайла Калинова заступником голови, Михайла Кампова

секретарем, Олексу Логойду і Івана Леднея членами Спеціального Суду Закарпатської України». Враховуючи те, що Спеціальний суд ввійшов до складу Вищого Народного суду як окрема категорія, то Голова Спеціального суду Русин Василь Павлович

одночасно був і Головою Вищого Народного суду. У 1946 році Спеціальний Суд Закарпатської України отримав статус

Закарпатського обласного суду. Русин В.П. займав посаду голови суду з 1945 року по 1952 рік. Далі, неповний рік ( 1952 -1953)

виконував обов’язки голови Закарпатського обласного суду Арсеньєв П.Р.

115. Звільнення Закарпаття від фашистських загарбників і створення органів народної влади.

Звільнення України 1943—1944 рр. від фашистських загарбників викликало нове піднесення на Закарпатті. Розгорнувся масовий

рух за ,вихід Закарпатської України з Чехословацької республіки те входження її до складу єдиної Української держави, Закарпатці

проводили вибори у народні комітети, які стали тимчасовими органами державної влади.26 лист. 1944 р. у Мукачевому відбувся

Перший з'їзд народних комітетів Закарпатської України. На порядок денний винесли такі питання: 1. Визволення Закарпатської

України від німецько-угорських окупантів.2. Возз'єднання Закарпатської України з Україною. 3. Наділення селян, робітників і

службовців землею та лісом. 4. Вибори Народної Ради Закарпатської України.З'їзд, висловлюючи волю населення, одноголосне

прийняв Маніфест про возз'єднання Закарпатської Україні Україною і вихід зі складу» Чехословаччини. Обрана з'їзді Народна

Рада Закарпатської України 27 листопада 1944 р. сформувала свій уряд у складі Президії Народі Ради та її уповноважених з таких

питань: -внутрішні справ і державної безпеки;-комунального господарства фінансів; -землеробства; промисловості та торгівлі; -

юстиції; -освіти; -комунікації; -охорони народного здоров'я; -соціальної опіки. Головою Народної Ради обрали І. Туряницю.

Місцевими органами державної влади, відповідно до адміністративно-територіального поділу, були окружні,, міські та сільські

народні комітети. Сільські й міські народні комітети обиралися безпосередньо мешканцями, села чи міста на загальних

зборах,окружні — делегатами сільських народних комітетів даного округу. Виконавчим органом місцевого народного комітету

стала його-президія. Міста Ужгород, Мукачеве, Берегове, Севлюш, Хуст вважалися окремими адміністративними одиницями, і

Народні комітети цих міст були підзвітними у діяльності безпосередньо Народній Раді Закарпатської України. Місцеві народні

комітети були органами державної влади і водночас органами місцевого управління. Компетенції народних комітетів підлягали всі

питання господарського, політ. і культ. будівництва, питання щодо загального добробуту населення. Вони розробляли місцевий

бюджет і забезпечували його виконання, здійснювали керівництво і контроль за діяльністю підприємств та підпорядкованих їм

органів управління, забезпечували реалізацію актів Народної Ради, охорону державного ладу і прав громадян. Народна Рада

розгорнула широку законодавчу діяльність, видала і провела в життя деякі декрети, постанови і розпорядження про наділення

землею малоземельного і безземельного селянства, про відкриття магазинів і максимальні ціни на товари, націоналізацію

підприємств, залізничного транспорту, засобів зв'язку, запровадження цензури на періодичні та неперіодичні видання.

116.Юридичне оформлення воз’єднання Закарпаття зУРСР .

18 жовтня 1944 р. війська 4-го Українського фронту заволоділи перевалами через Карпати, які відкрили шлях до Закарпатської

України. 26 жовтня було очищено від противника Мукачеве, а через два дні — все Закарпаття. Разом з радянськими солдатами

цю територію Чехословаччини визволяли від німецько-угорської окупації загони місцевих партизанів. Уряд президента Е. Бенеша,

який перебував в еміграції у Лондоні, негайно надіслав до Закарпаття свого делегата Ф. Немеца. Прибувши до Хуста 27 жовтня,

він розгорнув тут апарат управління урядового делегата. Установа ця налічувала 13 відділів, які поширили свою діяльність на всю

визволену від окупантів територію, а військовий відділ на чолі з генералом А. Гасалом розпочав мобілізацію для утворення армі ї.

Квапливість уряду Бенеша не сподобалась радянській військовій адміністрації. Вважалося само собою зрозумілим, що

Закарпатська Україна як частина української етнічної території має бути возз'єднана з УРСР Тому адміністрація дозволила набір

добровольців з місцевого населення в Радянську армію. 22 тис. закарпатських українців подали відповідні заяви й були

зараховані до її лав на загальних підставах, тобто як громадяни СРСР. Разом з тим військові комісаріати, на відміну від відомства

Гасала, не дістали повноважень проводити мобілізацію.

Партійно-державне керівництво України ще до штурму карпатських перевалів почало готувати кадри, в тому числі з місцевого

населення, для створення у краї мережі установ цивільної адміністрації. В ході визволення буквально за кілька днів на всій

території Закарпаття виникла мережа народних комітетів — сільських, міських і районних. На ці тимчасові органи місцевої влади

покладалося завдання визначити майбутній державний устрій краю. У наказах, які від імені виборців публікувалися в газетах,

вимога про возз'єднання Закарпатської України з УРСР стояла на першому місці. Вона цілком відповідала настроям основної

частини населення, не знайомого з таким явищем, як сталінщина.