111. Кримінальна прово урср в роки Другої світової війни .

Посилилася відповідальність за державні та військові злочини (зв'язки з іноземною державою, антирадянська пропаганда або

агітація, шпигунство, перехід на бік ворога, зрада). Встановлювалися нові склади злочинів. особи, винні у поширенні у воєнний час

брехливих чуток, "каралися ув'язненням від 2 до 5 років. Склад деяких злочинів передбачав застосування колективних покарань..

до повнолітніх членів сімей осіб, які були засуджені до вищої міри покарання за шпигунство, перехід на бік ворога, службу в

каральних та адміністративних органах німецьких окупантів, спробу зради, зрадницькі наміри, — застосовувалися репресії у

вигляді арешту і вислання у віддалені місцевості СРСР терміном на 5 років. підвищилося значення боротьби зі злочинними

посяганнями на державну й колгоспну власність - покарання до 5 років ув'язнення. Кримінальна відповідальність наставала також

за дії, які раніше каралися в адміністративному порядку - самовільне залишення роботи. злісне ухилення від трудових обов'язків

робітників і службовців підприємств прифронтових районів розглядалось як дезертирство; Характерно, що поширення

кримінальних репресій, посилення жорстокості покарань поєднувалось із застосуванням умовного засудження, відстрочення

виконання вироку до закінчення воєнних дій з направленням засуджених у "штрафні" роти та Зазначалися також випадки, коли до

осіб, які співпрацювали з окупаційною владою, кримінальна відповідальність не застосовувалась (допомога населенню, робота за

фахом).

112.Утворення Карпато-Української держави та її діяльність у складі Чехословаччини

Після розпаду Австро-Угорської імперії закарпатські українці активно виступали за обєднання К. У. з іншими українськими

землями. 21 січня 1919 року на Народних Зборах «Соборі Русинів» у Хусті, де зібралося більше 400 депутатів з усього

Закарпаття, було проголошено злуку К. У. з Українською Народною Республікою. Однак несприятлива міжнародна ситуація і

критичне становище Директорії УНР внаслідок агресії більшовицької Росії, не дозволили здійснити надії закарпатських українців

на воззєднання в єдиній Українській державі.

На основі рішень Сен-Жерменського мирного договору 1919 р. і Тріанонського мирного договору 1920 р. К. У. увійшла до складу

Чехо-Словаччини на правах автономії. Проте реальний автономний статус Карпатської України, передбачений договорами, так і

не був забезпечений чехословацьким урядом. У 1920-30-х рр. українська громадськість і політичні партії на Закарпатті активно

виступали за надання Карпатській Україні автономії, створення Української національної держави і воззєднання у Соборній

незалежній українській державі.

Запровадження автономії

Після Мюнхенського договору чотирьох держав 30 вересня 1938 року складне міжнародне становище Чехо-Словаччини і

всезростаюча боротьба українського населення за політичні права примусили чехословацький уряд погодитися надати

Карпатській Україні статус автономної республіки. 8 жовтня 1938 р. було утворено перший автономний уряд на чолі з А.Бродієм

затверджений центральною владою 11 жовтня 1938 р.. 22 листопада 1938 р. празький парламент ухвалив конституційний закон

про автономію Карпатської України, після чого Чехо-Словаччина перетворилася на федеративну державу чехів, словаків і

карпатських українців.