101. Юридичне оформлення окупації Північної Буковини Румунією.

Створена у Львові 1918 р. Українська нац рада створила для Буковини репрезентативний орган – Буковинську делегацію у

Чернівцях на чолі з О.Поповичем, яка мала займатись організацією української влади у Північній Буковині. Прибувши до

Чернівців, делегація почала переговори з румунськими послами австрійського парламенту і буковинського Сейму. Натомість, у

Чернівцях була утворена Румунська національна рада на чолі з Я.Фльондором, яка проголосила себе верховною законодавчою

владою в усій Буковині, сформувала буковинський уряд і звернулась до румунського уряду по допомогу. На 40-тисячному

українському віче у Чернівцях 3 листопада 1918 р. ухвалено злучитись з Галичиною і домагатись якнайшвидшого воз`єднання з

УНР; і того ж дня делегація УНР взяла владу у Чернівцях і українській частині краю. Однак, 11 листопада румунські війська

зайняли Чернівці, а упродовж наступних днів і всю Буковину. Румунію підтримала Антанта – за Сен-Жерменським (вересень 1919

р.) і Севрським (серпень 1920 р.) мирними договорами уся Буковина і Бессарабія були остаточно передані Румунії. Влада у

Буковині була надана військовим комендантам. Румунським колонізаторам-осадникам у Північній Буковині надавались земельні

наділи у розмірі не менше 5 га. За Конституцією Румунії 1923 р. для Північної Буковини створювалась видимість автономії, для

чого уводились 2 міністри у складі уряду Румунської монархії, делеговані у Чернівці і Бухарест. у Буковині майже усі назви

населених пунктів були замінені на румунські. Здійснювалась насильницька румунізація українського населення, до 1927 р. були закриті усі українські школи; у 1926 р. було заборонено виписувати з-за кордону українські книги, пресу і навіть ноти; українська

мова була заборонена у судах, адміністрації, церквах; на початку 30-х рр. була ліквідована навіть назва ―українці‖, яких стали

називати ―рутами‖ У лютому 1938 р. король скасував Конституцію 1923 р. і встановив відкритий реакційний, профашистський

режим королівської диктатури – проголошувався стан облоги, розпускались усі політичні партії і профспілки.

102.Соціально-політичне становище Буковини в складі Румунії.

Влада фальсифікувала дані перепису румунського населення, переселення румунських колоністів на землі Пн.Буковини,

запровадження воєнного стану (1918-1928),політика румунізації (мова, імена, прізвища, назви міст і сіл), 1936р. – циркуляр про

заборону вживати історичні назви, закриття укр. шкіл, ліквідація укр.. кафедри в Чернів. універі, забо рона ввез. укр. книжок,

переслідування укр.церкви, анти румунські повстання (Хотинське 1919р., Татарбунарьке 1924), відсутність умов для легальної

політ.д-ті, д-ть компартії Буковини (із 1918) та її злиття з компартією Румунії. Діяльність єдиної легальної партії (з 1927р.)Укр.

національна партія (УНП), оч. В. Залозецький (шукали компроміс із урядом Румунії, здобули декілька місць у румунському

парламенті)..Переслідування укр. патріотів тривало й після проголошення в 1938 р. у Румунії королівської диктатури та розпуску

всіх політичних партій, що змусило представників укр. громадських і релігійних інституцій Буковини й Бессарабії в 02.1939 р.

звернутися до урядових структур з меморандумом (вимога рівних прав для укр. у всіх галузях суспільного життя, відміни п орядку,

відповідно до якого будь-яка громадська акція вимагала спеціальної санкції МВС).Створюється Українська національна громада в

Румунії лідерами колишньої УНП, представники якої весною 1940 р. уклали угоду з королівським урядом (захист прав укр. у галузі

культури й освіти, викладання укр. мовою в початкових школах, ліцеї, університеті, проведення укр. мовою богослужіння).