7. Державний лад Київської держави.

За формою правління Київська Русь - ранньофеодальна монархія. На чолі держави стояв Великий князь. Великі князі

зосереджували законодавчу й виконавчу владу, мали судові функції. Функції Великого князя: організація військової дружини і

військових походів; організація охорони кордонів держави; зовнішні стосунки з іншими державами; укладання міжнародних угод;

законодавчі функції; керування адміністрацією і князівським судом. Князь збирав також податки з населення, судові збори та

кримінальні штрафи, мав вплив на справи церкви. В період феодальної роздробленості особливе значення в системі князівської

влади мали князівські з’їзди. Органом влади в Київській Русі була боярська Дума. Завданням боярської Думи було приймати

рішення з питань, що торкалися державного управління. Верховним народним органомбуло віче. Найближчими помічниками князя

- тиуни. Тиуни виконували різні доручення князя, а також керували господарством, мали судові функції. Для бояр обов’язкової,

примусової служби в Київській Русі не було. Кожен боярин, дружинник, кожна службова людина мали право по своїй волі покинути

службу. На місцях центральне управління представляли посадники.

8. Джерела права Київської держави.

В умовах первіснообщинного ладу у східних слов'ян існували звичаї, що регулювали поведінку людей. Згадку про такі звичаї

можна знайти у літописах. Частина цих норм, на жаль, не зафіксована у збірниках права й літописах. Русько-візантійські договори

911, 944 і 971 pp., які свідчать про високий міжнародний авторитет Давньоруської держави, Значна увага в них приділялася

регулюванню торговельних відносин. Водночас русько-візантійські договори чітко фіксують правове становище і привілеї

феодалів. У формуванні права Київської Русі певну роль відіграла судова діяльність князів, яка сприяла як трансформації стари х

звичаїв у норми права, так і створенню нових правових норм. Руська Правда не тільки розкриває процес становлення права. Вона

сама є визначною пам'яткою права Київської Русі, з якої починає своє існування більшість даних про його зміст. Текст Руської

Правди знаходимо в літописах, а також у пізніших юридичних збірниках. На розвиток права Київської Русі певний вплив справило

введення християнства. З його поширенням православна церква стала використовувати різноманітні норми канонічного права,

передусім візантійського. До такого роду пам'яток права належать Еклога, Прохірон, Статут великого князя Ярослава Мудрого

став наступною сходинкою у письмовому оформленні прав давньоруської церкви. У ньому йдеться про укладення і реєстрацію

шлюбу, взаємні стосунки в сім'ї, відносини церковного кліру із зовнішнім світом.

9.Походження, основні редакції та списки Руської Правди.

Деякі автори відносять її на до 5 ст. ,але більшість сучасних дослідників поєднують Руську Правду з ім’ям Ярослава Мудрого.

Суперечливим залишається і питання про місце видання Руської Правди. У літописі вказується Новгород, але чимало авторів

називають Київ. сини Ярослава у другій половині XI ст. істотно доповнили та змінили його, створивши так звану Правду

Ярославичів. Тепер відомо 106 списків Руської Правди, які прийнято поділяти на три редакції — Коротку, Розширену та

Скорочену. Коротка редакція найдавніша (XI ст.) Вона складається з Правди Ярослава, або Найдавнішої Правди, Правди

Ярославичів, або Статуту Ярославичів, Покону вірного та Статуту мостикам. Правду Ярослава Мудрого складено ймовірно у 30-х

роках XI ст.. Зберігається, хоч і зі значним обмеженням, інститут кривавої помсти. Предметом правового захисту є переважно

життя, тілесна недоторканість і честь дружинної знаті та її військового спорядження, челядь. Правду Ярославичів складено у 50—60-х роках XI ст. Тут чітко виражено специфіку феодального права, як права-привілею, тобто неоднакового підходу до захисту

інтересів різних соціальних груп. Щодо чіткого періоду написання Розширеної редакції Руської Правди, дослідники не мають

єдиної думки, її створення відносять до часу князювання Володимира Мономаха, (1113—1125 рр.)Не менш суперечливе питання

про час виникнення складових частин цієї редакції — Суду Ярослава Володимировича та Статуту Володимира Мономаха.

Розширена редакція Руської правди, куди входять перероблені та доповнені норми її Короткої редакції, всебічно задовольняла

інтереси феодалів, захищала їхню власність на землю, закріплювала безправ'я холопів, які перетворювались на кріпаків,

визначала обмеження майнових та особистих прав різних категорій феодальне залежного населення. Скорочену редакцію

Руської Правди більшість дослідників розглядає як найпізнішу, створену на основі Розширеної редакції у XV чи навіть XVII ст.