66. Застосування кодексів австрійського права в Галичині.

Цив. кодекс 1797 р. - 1502 статті і поділявся на 3 частини. У вступ-заг. положення цив. права, перша частина присвячена

особистим правам, друга – речовим, у третій подавалися постанови щодо особистих та речових прав. Джерела-пандектне право,

Прусське земське уложення 1794 р. і провінційне право деяких австрійських країв. Австрійський цив. кодекс 1811 р. –

модернізований формулами капіталістичного права дворянський звід законів. До проведення кодифікації цив. права 1763 р., в

Австрії був затверджений кодекс вексельного права. Мав 53 статті та охоплював норми, що регулювали питання кредиту.

Чинність цього кодексу 1775 р. була поширена на Галичину і Буковину, де вексельні справи регулювалися звичаєвим правом.Цив.

Процес. кодекс 1781 р.був перероблений і введений в дію 1796 р. у Західній Галичині, а 1807 р. у Східній Галичині, діставши н азву

Галицького цив. процес. кодексу. Він поділ. на 43 розділи, мав 617 статей, які регул. всі стадії цив. Процесу. Процес

характеризувався повільністю, тяганиною, дорожнечею суду. Новий Цивільний процесуальний кодекс затверджено 1895 р. Він

діяв до розпаду Австро-Угорщини. У січні 1787 р. виданий австрійський Кримінальний кодекс про злочини та їх покарання.

Застосовувалися дуже сурові покарання але скасовувалася смертна кара. Цей кодекс поділив злочинні дії на кримінальні злочини

і поліцейські проступки. з 1797 р. – у Східній Галичині кримінальний кодекс. Підготовлений австрійським юристом Й.

Зонненфельсом. Цей кодекс 1803 р. був проголошений чинним у всій Австрії. Кодекс складався з двох розділів – перший

стосувався кримінального матеріального права, другий - процесуального права. Кримінальний кодекс 1803 р. встановив смертну

кару за деякі злочини, але смертні вироки імператор у порядку помилування здебільшого замінював позбавленням волі.

Кримінальний кодекс 1852 р. запровадив поділ на злочини і просто проступки. За вчинення злочину передбачалася смертна кара

через повішення або тюремне ув’язнення на різні строки. За проступки Кодекс передбачав грошові покарання, арешт до 6 місяців,

тілесні покарання, заборону проживати у даній місцевості. У 1855 р. Кримінальний кодекс 1852 р. був доповнений військовим

Кримінальним кодексом, що посилив відповідальність військовослужбовців за державні злочини.

67.Зібрання малоросійських прав 1807 року. Структура та характеристика.

«Зібрання малоросійських прав» - кодифікований збірник норм цивільного права, що діяли на початку ХІХ ст. у Чернігівській та

Полтавській губерніях. Джерела: 1 норми звичаєвого права 2збірники польсько-литовського та магдебурзького права. Останнім

указом Миколи І 1831 р. було скасоване по всій Україні, крім Києва, де воно збереглося до 1835 р. «Зібрання» поділялося на 3

частини: 1)правові норми, що визначали правоздатність та дієздатність особи, порядок взяття шлюбу, майнові та особисті

взаємовідносини подружжя, батьків і дітей; 2)право зобов’язань, зокрема з питань осудності, виявлення волі, договорів та

зобов`язань, які з них випливають; 3)Правові норми, що регулювали майнові відносини. Офіційного затвердження «Зібрання» не

отримало і лише частково увійшло до «Зводу законів Російської імперії».

68. Селянська реформа 1861 р. та її запровадження в Україні.

19 лютого 1861 були оприлюднені «Маніфест» про скасування кріпосного права та «Положення про селян, що виходять з

кріпосної залежності», згідно з яким її позбулися 22,5 мільйонів осіб. Реформа передбачала особисте звільнення селян,надання їм земельних ділянок , визначення повинності селян й організація селянського самоврядування. Окрім загального положення

поземельні відносини між поміщиками і селянами визначалися трьома «місцевими положеннями» про земельний устрій

поміщицьких селян , що їх спеціально видавали для губерній право- , лівобережної та південної України. «Положенння щодо

влаштування дворових дюдей» оголошувало їх особисто вільними ,однак зобов*язувало протягом 2р. служити своїм власникам

або платити оброк.За положенням землю отримували лише ті,хто мав її до реформи, але фактично більшість цієї категорії

селянства землі не мала.Правовою основою здійснення реформи в 3-ьох ПД губерніях України (Катеринославська, Таврійська,

Херсонська) було «Великоросійське місцеве положення » . Земля поділялась в межах сільської громади на зрівняльних засадах із

періодичними переділами.На Лівоб. У. поширювалось «Малоросійське місцеве положення» . В основу наділення селян землею

покладено принцип спадково-сімейного землекористування( земля відводилась всій громаді, а тоді виділялась селянським

сім*ям у спадкове користування).На територію укр.. Правобережжя ( Київ., Волин., Подільську губернії) реформа поширилась

кількома роками потому через польське повстання. Правова основа – « Окреме місцеве положення» і 10 спеціальних

законодавчих актів ,розроблених спеціально для Правобережжя. Землю виділяли сільській громаді і закріплювали за селянами у

спадкове надвірне землекористування . Селяни мали право на одержання певного інвентарного наділу. Однак земля,надана

селянам ставала їхньою лише після викупу,а до того була у тимчасовому користуванні. Порядок і умови викупу визначало

«Положення про викуп». Одразу вносилось селянином 20% ,а решту селянина кредитувала держава на 49 р.,яка за нього

сплачув. Поміщикам. До оформл. Пр.. власності селяни вважались тимчасовозобов’язаними і підписували уставну грамоту-

договір про умови звільнення, розміри повинності і польового наділу. На держ. Селян реформа поширилась з 1866р. Всі їхні зем.

Наділи залишалися державними і надавалися їм у довічне користав. ,але з 1886 для державних селян було введено обов*язковий

викуп землі.Попри те,що селяни залишалися нижчими за статусом,вони набували статусу суб*єкта права,а значить могли

купувати ,володіти,продав. Рух. І нерухоме майно.