52. Джерела і структура Кодексу Гетьманщини 1743 року.

Кодекс українського права, складений 1743 року, знав інститути власності й володіння, сервітути й заставне право. Він розрізняв

право власності на рухоме, спадкове й набуте майно. зобов'язальне право: розрізнялися зобов'язання з договорів і зобов'язання із

заподіяння шкоди. Важливою рисою кримінального права був його приватноправовий характер. Переслідування злочину -

приватним. Суд робив кару злочинця залежною від волі потерпілого, а якщо потерпілого не можна було залучити до судового

процесу — від вимог його родичів. Злочини: проти релігії, «честі й влади монаршої», життя, тілесної недоторканності, майна,

статевої моралі. Крим. П - нові поняття: !замаху на злочин 2.головний злочинець і співучасники 3. складений перелік обставин, що

виключали або зменшували кару навіть за умов доконаного злочину (неповноліття, сп'яніння); 4. поняття рецидиву та. види

покарань: 1. смертна кара ( кваліфікована, проста)2. калічницькі й болісні кари 3.церковні кари 4.тюремне ув’язнення; 5.

позбавлення честі (шельмування) 6. вигнання; 7. усунення з посади; 8. майнові покарання 9.примусове одруження (у разі

зґвалтування дівчини); 10.догана. кари виконували публічно.Найвищим судом - Генеральний військовий суд, підпорядкований

безпосередньо гетьманові. Основну кількість справ вирішували полкові, сотенні й сільські суди. Гетьман - право помилування и

затвердження всіх смертних вироків. Для жителів непривілейованих міст, тобто тих міст, які не мали магдебурзького права, діяв

ратушний суд, а в привілейованих — магістратовий.

53.Характеристика цивільного права Гетьманщини за Кодексом 1743р

У цивільному праві розвивався інститут зобов’язальних відносин, які випливали з договорів та із заподіяння шкоди. щоб скласти

договори міни і купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна, позики, особистого чи майнового найму вимагалося письмове

занесення про це в книгу актів. А купівля-продаж землі затверджувалася гетьманськими універсалами або указами царя. За

невиплату боргу за рішенням суду здійснювалася конфіскація майна чи відчуження земельного наділу боржника. Зобов’язання із

заподіяння шкоди розподілялися на ті, що завдавали шкоду особі, і ті, що завдавали шкоду общині. Завдана шкода

відшкодовувалася майном або відробітком. У спадкових правовідносинах з’явилася тенденція до розширення спадкових прав за

жіночою лінією, а також до встановлення чітких меж вільного розпорядження спадковим майном за заповітом. Регулювання

сімейно-шлюбних відносин залишалося в компетенції церкви. Шлюбний вік для дівчат становив 16 років, а для хлопців - 18 років. Згода батьків на шлюб була обов’язковою. Укладалися договори про шлюб, де встановлювалися права та обов’язки сторін, а у

разі розриву шлюбу в присутності свідків та священика сторони складали так звані «розлучні листи».

54. Характеристика кримінального права Гетьманщини за Кодексом 1743 року.

Суб’єктами злочину - особи, які досягли 16-ти років. Психічні захворювання не звільняли від відповідальності, але вважалися

пом’якшуючою обставиною. Скоєння злочину в нетверезому стані - обтяжувала вину. Злочини поділялися на державні (зрада,

посягання на життя і здоров’я царя), проти релігії (чародійство, віровідступництво, порушення церковних обрядів), посадові

(хабар, казнокрадство), військові (дезертирство, ухилення від служби), проти порядку управління та суду (кривоприсяга,

лжесвідчення), проти особистості (вбивство, тілесні пошкодження), майнові (грабіж, крадіжка). Покарання поділялися на основні та

додаткові. Покарання: смертна кара, тілесні покарання, вигнання, позбавлення волі (термін визначався «до покори»). У ІІ пол.

XVIII ст. стало використовуватися таке покарання, як каторга. Найтяжчі покарання встановлювалися за державні злочини. Так,

зрадника засуджували до смертної кари, членів сім’ї виселяли до Сибіру, а все їхнє майно конфісковувалося. За посадові злочини

застосовували тілесні покарання, конфіскацію майна і грошові штрафи. За майнові - частіше грошові штрафи, вигнання, биття

палицями, конфіскацію майна, в особливих випадках - тілесні покарання, смертну кару.

55. Характер та особливості судового процесу Гетьманщини.

Процесуальне право зазнало змін. Відбувалися часті реорганізації судів, проводилися судові реформи. Суди не

відокремлювалися від адміністрації. Не було поділу процесу на цивільний та кримінальний. Всі справи розглядалися за одним

процесуальним порядком. Процес цивільних справ починався з подання позовної заяви, де називали предмет спору або наявні

докази. Відповідача викликали до суду, вимагали від нього пояснення, визнання позову чи подання доказів про заперечення

позову. Докази: показання сторін,свідків, котрі не могли бути родичами або зацікавленими у судовому спорі, речі, документи,

присяга. Сторони могли примиритися тільки до суду і тільки тоді, коли відповідач визнавав себе винним. Кримінальні справи

порушувалися зацікавленими особами чи державними органами. Потерпілий публічно оголошував про злочин, його шкоду, про те,

щоб відшукати свідків. Попереднє слідство проводив суддя. Він збирав у «добрих людей» відомості про особу злочинця, робив

необхідні письмові запити у місцеві судово-адміністративні органи і до осіб духовного сану. На початковій стадії розслідування

застосовувались побиття і тортури, для чого існували спеціальні кати. Звільнялися від тортур переважно панівні верстви. На

вимогу судді місцева влада проводила розшук чи обшук, а потерпілий разом з понятими робив «трус села». Після розшуку і

встановлений вини злочинця віддавали до суду. Розпочинався процес судового розгляду. Рішення і вироки можна було оскаржити

у вищестоящі інстанції.