47.Судові органи Гетьманщини

Структура державних судів поділялася на центральні та місцеві судові установи. До центральних судових органів Гетьманщини

належали: Суд гетьмана - найвища інстанція, рішення якої оскарженню не підлягало; Генеральна військова канцелярія

розглядала колегіально (гетьман з генеральною старшиною) апеляції з важливих карних та цивільних справ і збиралася

неперіодично; Генеральний військовий суд вважався вищим судом у державі, його очолювали два генеральні судді і на засідання

залучалися генеральні старшини - розглядав переважно земельні спори та цивільні справи, а також апеляції у карних справах.

Місцеві козацькі суди складалися з суду сільського отамана (незначні карні та цивільні справи козаків і селян), сотенних судів

(сотник, писар, підсудки та городовий отаман) та полкових судів (полковник, полкові суддя, старшина, писар, значкові товариші).

До групи станових судів належали спори і діяли на засадах загального судочинства. Судовий процес усний. Процесуальні сторони

- чолобитник (позивач) і позваний (відповідач). Всі правоздатні виступали у суді індивідуально. Пан представляв підлеглих,

чоловік - дружину, неповнолітніх і хворих - батьки або опікуни. Процес починався скаргою у письмовій формі до суду. Далі велося

досудове слідство і здійснювався суд - розправа. Вона мала в основному обвинувачувально-змагальний характер, але у тяжких

кримінальних справах застосовувалося інквізиційне слідство. Доказова процедура передбачала виступи свідків, присягу, надання

особистих свідчень, речових доказів, результатів огляду місця злочину, трупу, зняття побоїв, допити на муках. Вирок виносився

більшістю голосів, усно, а потім записувався в актовій книзі суду. Невдоволений рішенням міг подати апеляцію протягом 10 днів.

Вирок виконував кат або возний.

48.Кодифікація права Гетьманщини

На початку XVIII ст. виникла потреба унормувати і уніфікувати сепаратні норми права, які діяли в Гетьманщині, видати їх

українською мовою (навзамін польської), узаконити привілейоване становище козацької старшини. На державному рівні це

питання поставлено "Рішительними пунктами" (1728 р.) Д. Апостолу. Виконуючи його, гетьман того ж року утворив кодифікаційну

комісію у складі 12 осіб на чолі з генеральним суддею I. Бороздною. 1743 р. "Права, за якими судиться малоросійський народ ".

Збірник законів відправили на розгляд у Сенат, який його не затвердив і не санкціонував до використання у судах Гетьманщини.

"Права" складаються із 30 розділів, 531 артикулу і 1716 пунктів, які містять норми цивільного, карного і процесуального права.

Розділи мають заголовки, статті містять посилання на джерела. Додавався і алфавітний покажчик. 3 відновленням у 1750 р.

гетьманства створено другу кодифікаційну комісію з 49 осіб. Один з її членів Ф. Чуйкевич у 1758 р. закінчив роботу над кодексом

під назвою "Суд і розправа в правах малоросійських". обґрунтовано ідею приватної власності на рангові землі, на відновлення

статутних судів та закріплення привілеїв старшинської верхівки. В умовах ліквідації гетьманської влади робляться спроби

закріпити за землевласниками старі права і вольності в кодексі В. Кондратьєва "Книга Статут і прочіє права малоросійськіє" (1 764

p.), в "Екстракті малоросійських прав"(1767 р.) О. Безбородька та в "Екстракті указів та інструкцій Сенату" (1786 p.). Ha початку XIX

ст. створюється ще одна кодифікаційна комісія на чолі з графом П. Завадським, яка провела дві експедиції по судах Лівобережжя

та Правобережжя. Підсумком стали "Собрание малороссийских прав" (1807 р.) Ф. Давидовича та "Свод местных законов

западных губерний " (1837 р.) А. Повстанського. Але в 40-х pp. XIX ст. в Україні запроваджено єдине російське законодавство.