44. Магдебурзьке право та його поширення в Україні.

М.п. встановлювало порядок виборів і функції органів міського самоврядування, суду, купецьких обєднань, цехів, регулювало

питання торгу, спадкування,визначало покарання за злочини. Джерела:Саксонське зерцало,право магдебурзьких

шеффенів.Німці-колоністи,починаючи з 12стт. осідають і у містах Галицько-волинського князівства. Зважаючи на недосконалі

місцеві порядки,та для забезпечення повної свободи і захисту своїх дій,запроваджуються норми Магдебурзького

п(Шродське,Хелминське)У деяких містах спочатку виник опір укр. населення,бо посилювалася експансія іноземців, обмежувалися

права некатолицького нас. Відповідно М.П. міста Укр под. на3 категорії:До першої міста що отримали м.п. від литовських

князів,польських та литовських королів (Сянок(1339),Львів(1356),Луцьк). До ДРУГОЇ категорії входили міста які отримали м.п. від

їх власників( Лубнам,Пирятин). До ТРЕТЬОЇ кат.- міста яким м.п. було грамотами гетьманів після приєднання Укр до московії. Всі

інші міста належ до категорії міст з неповним м.п. - Ратушні міста. Третя категорія приватно-панські міста: з найменшими правами,

з ласки свого пана,який міг змінити або скасувати. В ратушних містах козацька старшина відала справами козаків,а виборна

міська влада - справами міщан. Апеляційною установою для міського суду був полковий, Генеральний суд.

45. Польсько-литовське законодавство у Гетьманщині.

Найбільшого значення серед польсько-литовських джерел набули ЛС 1529, 1566, 1588. У них широко використано звичаєве право

всіх народів,які жили на її території,норми давньоруського,римського,німецького,польського права,попереднього законодавства

ВКЛ. 1 Лс - 13 розділів, 264 артикули. Різні галузі(адмін,цив,сім,крим.) Другий литовський статут закріплював соціально-економічні

та політичні зміни, що відбувалися у ВКЛ, визначав правове становище великого князя , захищав привілеї великих феодалів,

фіксували права і вольності шляхти.(14 розділів, 367 артикулів) Третій литовський статут був прийнятий Сигізмундом ІІІ у 1588, і

набув чинності 1589. 3 литовський статут регламентував порядок судочинства, проголошував єдність права для всіх громадян ,

хоч вона і не була рівною для всіх, декларував обмеження влади монарха законом, відмежування судової влади від адміністації,

пріорітет писаного права. Серед інших джерел права польсько-литовського походження були чинними сеймові постанови,

конституції, князівські й королівські привілеї і грамоти, а також окремі їх збірники і статути.

46. Нормативні акти автономної влади Гетьманщини.

Після приєднання Гетьманщини до Московської держави, одним із нових джерел чиного права стали нормативні акти автономної

влади (договірні статті , акти гетьманської влади і акти Генеральної військової канцелярії). договірні статті були важливим

джерелом гетьманщини - становлювали норми , що визначали права гетьмана , судову організацію та джерела права, а також

права і привілеї станів та окремих соціальних груп,фінансові відносини,організацію козацтва та чиновництва. Серед джерел права

місцевого походження найпоширенішими були нормативні акти гетьманської влади , які видавалися у формі універсалів,

ордерів,листів, інструкцій,декретів і грамот. Провідне місце серед них займали гетьманські універсали - офіційні акти державної

влади Гетьманщини,що видавалися від імені гетьмана і містили закони і розпорядження, могли бути спеціально призначені для

окремих установ, станів чи груп населення. Близькими до цих універсалів були гетьманські ордери та інструкції. За допомогою

ордерів розвязувалися конкретні питання суспільно-політичних відносин. В інструкціях визначався порядок заснування і діяльності

адміністративно-політичних установ (інструкції судам П. Полуботка(1772), Д. Апостола(1730),К.Розумовського(1761-1763).

Генеральна військова канцелярія видавали акти у формі універсалів та наказів. Також були церковні акти. 2 групи:1)акти що

регулювали загальне становище церкви в суспільній державі – духовний регламент ,монастирський регламент,укази

імператорської влади, постанови рос патріарха. 2)Правові акти, нормами яких закріплювали догми християнської православної

віри(номоканони ,нова заповідь Юстиніана,книги Святого Письма,Кормчі книги)