38. Суспільний устрій Гетьманщини

Козацька старшина мала перевагу над усіма станами. Звільнялася від податків, не залучалася до «стації» на утримання війська,

звільнялася від «мостового» збору на дороги, користувалася пільгами. Українська шляхта зберігала за собою попередні

землеволодіння, вимагала від населення виконання повинностей. Користувалася різними правами і привілеями, а також

домагалася їх розширення. Духовенство. Церква продовжувала залишатися великим землевласником, виступала суддею у

сімейно-шлюбних і спадкових справах населення, карала за проступки проти віри, а також була вотчинним судом для людей, які

проживали на її землях. Духовенство зберігало свої станові суди і не підлягало обкладанню податками. Селянство було вільним і

кріпосним. Селян, котрі проживали на землях, де було ліквідовано магнатське і польсько-шляхетське землеволодіння були

фактично вільними. Селяни, які були особисто залежними, залучалися до панщини один-два дні на тиждень, грошових і

натуральних платежів на утримання армії. сплачували також щорічний «подимний податок». Міщани. верхівку становили купці,

цехові майстри ремісників і чиновники, а основну масу — ремісники, дрібні торговці та декласовані елементи. Представники

міського управління — війти, бурмістри, радники і лавники прирівнювалися до козацької старшини і шляхти. Всі мешканці

визнавалися вільними. Вони мали право переходу в козацтво, право займатися ремеслами, промислами і торгівлею. На

міщанство поширювалась уся система різноманітних повинностей. Вони платили подимний податок, мостові гроші, ярмарочні

збори, забезпечували військові постої, за свій рахунок утримували міську адміністрацію і забезпечували охорону міста. Козацтво.

Головний обов'язок військова служба. Поділялося на старшину і рядових. Козацтво визнавалося вільним. Воно могло переходити

в інший стан, змінити місце проживання, користуватися землею, звільнялося від загальних податків і повинностей. участь у

виборах козацької старшини. Серед козаків найпривілейованішими вважалися реєстрові. Користувались правом захисту у своїх

судах: курінних, сотенних, полкових на генеральному суді.

39. Діяльність центральних органів Російської держави у Гетьманщині та їх антиукраїнський характер .

Обмеження автономії України посилювалося також створенням російським урядом і діяльністю Спеціальних органів для

управління Гетьманщиною. В 1663—1721 рр. - Малоросійський приказ. Через діяльність приказу царський уряд здійснював зв'язки

з гетьманом та його адміністрацією, затверджував претендентів на гетьманство, призначав воєвод в українські міста, проводив

контроль за внутрішньою і зовнішньою політикою гетьманського уряду, стежив за діяльністю православної церкви в Україні,

збирав через дяків і піддячих відомості про політичну ситуацію в Гетьманщині, відав питаннями розміщення російських військ в

Україні, відбудови і спорудження нових фортець та укріплень, розглядав справи про злочини службових осіб наказу в Гетьманщині

тощо. Діяли в Україні також відділи колегії іноземних справ (1727—1734, 1750—1764). Їх метою було включити більше українських

земель до складу Російської імперії. Перша Малоросійська колегія (1722—1727) діяла в складі президента, шести членів

присутності, прокурора, канцеляристів. Усі члени М. К. призначалися імператором або Сенатом з числа російських офіцерів і

цивільних службовців. Перебувала в Глухові. Після смерті Петра І припинила свою діяльність. 2 Малоросійська колегія (1764—

1786) — вищий виконавчо-розпорядчий орган влади в системі малоросійського генерал-губернатора, створений після ліквідації

гетьманства. У руслі загальної тенденції наступу на українську автономію 1753 року вийшов царський указ про заборону виборів

кошового отамана та старшини на Січі. За наказом Катерини ІІ у травні 1775 року російські війська на чолі з угорським генералом

Текелі вдерлися на Січ. Запорозька Січ була ліквідована, а її територія приєднувалася до Новоросійської губернії.

40. Організація і діяльність Малоросійських колегій в Україні.

Перша Малоросійська колегія – державний орган для керування українськими землями, що входили в склад Російської імперії

1722 - 1727. У цивільних справах підкорялася Сенату, а у військових - головнокомандуючому військами в Україні. Колегія була

найвищою установою в Україні, вище гетьмана. Гетьман мав лише дорадчий голос. Всі питання державного життя Гетьманщини

український уряд повинен був вирішувати за погодженням з колегією. Повноваження:1. Колегія була своєрідним апеляційним

органом.2. мала спостерігати за своєчасним збором та спрямуванням в царську казну хлібних, грошових та інших зборів.3. Із

зібраних грошей колегія мала роздавати платню Гетманській раді, Сердюкам і Компанійцям. 4. Якщо виникали скарги на

генеральну старшину і полковників, то колегії слід було «допомагати поістин. 5. мала спостерігати за розподілом військового

постою на так званих «вінтер-квартирах», а також, якщо виникнуть скарги на когось з цих військових, то в повноваженнях колегії

було чинити суд 6. Спостереження за діяльностю Генеральної військової канцелярії. Друга Малоросійська колегія.Указом

Катерини ІІ 1764 р. на чолі з генерал-губернатором Малоросії графом Петром Рум`яйцевим. Колегія складалась із 4 російських

представників, 4 українських старшин, прокурора, 2х секретарів (росіянина і українця). Метою створення цієї колегії було

прагнення Катерини ІІ до централізації та уніфікації державного управління, ліквідації залишків державної автономії українських

земель, розповсюдження загальноімперських порядків і на українські землі. До основних заходів, які були проведені на

українських землях Другою Малоросійською Колегією відносяться, по-перше, генеральний перепис, подушний податок,

поширення на Україну російського кріпосного права, утворення на території Україні трьох намісництв – Київського, Чернігівського

та Новгород-Сіверського , скасування традиційного козацького полкового устрою і перетворення десяти українських козацьких

полків та п`яти слобідських на регулярні кавалерійські російської армії.