35 Утворення Козацько-Гетьманської держави у роки народно-визвольної війни 1648-1654

Успіхи в народно-визвольній війні призвели до визволення українського народу від польсько-шляхетського політичного, соціально-

економічного, національного, а також релігійного гніту. ліквідовано державний апарат Речі Посполитої. Зразком для нового

формується державного апарату України стали традиційні військові й адміністративні органи Запорізької Січі. Вищим органом

влади на визволеній території України була Військова (генеральна) рада, яка вирішувала найважливіші політичні, військові й

господарські питання. Військовій раді належало право обирати гетьмана та генеральну старшину, а також зміщати їх з цих посад.

Вона здійснювала верховний суд. Поступово влада військова, законодавча, адміністративна і судова зосередилася в руках

гетьмана. При гетьмані складалася постійна рада, до складу якої входили генеральна старшина і частина полковників, вона була

дорадчим органом. Центральним адміністративним і судовим органом, підлеглим гетьманові, був генеральний уряд (генеральна

старшина). До його складу входили: генеральний (військовий) писар, генеральний скарбник, хорунжий, бунчужний, обозний,

генеральні осавули і судді. Всі чини генерального уряд обиралися на Військовій раді під час виборів гетьмана. Як і гетьман, вони

були найбільшими землевласниками України. Території України поділялася на полки. Кожен полк ділився на сотні. Сотника і

сотенну старшину, як правило, вибирали козаки. У полкові та сотенні міста призначався городовий отаман. У містах діяли і деякі

органи самоврядування: у великих-магістрати, у менших - ратуші.Судова система не була відділена від адміністрації. Її очолював

гетьман, який стверджував вироки генерального і полкових судів по найбільш важливих справах, особливо вироки до смертної

кари.

36 Переяслівська Рада 1654 р., її політико-правові наслідки для України.

Для вирішення умов союзу двох рівноправних учасників договору – Московії та України – українське посольство на чолі з

переяславським полковником Павлом Тетерею та генеральним суддею Самійлом Зарудним. Переговори тривали з 13 по 28

березня 1654 р. Посольство Б. Хмельницького подало проект договору, сформульованого в окремих статтях - 23. Внаслідок

кількох офіційних зустрічей з представниками царського уряду царські посли подали нову редакцію проекту договору, який

складався з 11 статей. Ці статті були затверджені царською грамотою, яка підтверджувала права і вольності Війська

Запорозького, право козаків обирати гетьмана, визначила 60-тисячний козацький реєстрат. Ще дві царські грамот передали в

власність Б. Хмельницькому Чигиринське староство та маєтності козацькій старшині. Особливу надію покладав Б. Хмельницький

на єдино вірну Московську державу. Згодившися прийняти Україну " під високу царську руку‖, в Москві з перших же кроків

старались обернути протекторат у інкорпорацію.

37. Правове становище Гетьманщини у складі Російської держави за Березневими статтями

21 березня українські посли подали нову редакцію проекту договору. Він містив уже тільки 11 статей, які отримали назву

«Березневих статей». Московський уряд ратифікував пропозиції української сторони у "Жалуваній грамоті". В ній військо

запорозьке і гетьман названі «підданими московського царя», але одночасно затверджувалося питання про збереження в

недоторканності суспільного ладу України, попереднього порядку управління та судової системи, прав і привілеїв для козацтва.

Виборний гетьман був главою України, але мусив присягати на підданство і вірність цареві й отримувати від нього клейноди.

Щодо зовнішніх відносин, то Україна була зобов’язана повідомляти про них Москву, а відносини з Річчю Посполитою і Туреччиною

без відома царя взагалі заборонялися. Козацький реєстр - 60 тисяч. Підтверджувалися всі привілеї української шляхти, зокрема в

питаннях спадкування землі, доходів з неї. За цим договором Московська держава брала на себе обов’язок захищати Україну від

Речі Посполитої, а Україна - сплачувати данину в царську казну. значна територія України - Лівобережна і частина Правобережної

України - з 1654 р. вступала під протекторат Московської держави.