20. Характеристика ефективності використання матеріальних ресурсів.

До узагальнюючих показників використання матеріальних ресурсів відносяться наступні показники.

Матеріаломісткість продукції визначається відношенням матеріальних затрат до вартості випущеної продукції. Вона показує, скільки матеріальних затрат прийшлось на виробництво продукції. Це вартісний показник, що відображає рівень матеріальних витрат на одну гривню випущеної продукції і розраховується за формулою:

Матеріаломісткість = В-ти основних матеріалів ⁄ Товарна продукція

Часткові показники матеріаломісткості застосовуються для характеристики:

- ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (металомісткість, паливомісткість, енергоємність, сировиномісткість та інші);

- рівня матеріаломісткості окремих виробів як відношення вартості всіх споживаних матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни.

Матеріаловіддача продукції визначається відношенням вартості виробленої продукції до суми матеріальних затрат і є показником, зворотним до показника матеріаломісткості. Характеризує вихід продукції з однієї гривні витрачених матеріальних ресурсів і обчислюється за формулою:

Матеріаловіддача = ТП ⁄ В-ти основних матеріалів

Завданням аналізу є пошук джерел економії матеріальних ресурсів і зниження матеріаломісткості продукції. Позитивним явищем є зростання матеріаловіддачі та зниження матеріаломісткості.

Одним із джерел економії матеріальних ресурсів є зниження питомої матеріаломісткості продукції.

Питома матеріаломісткість (ПММ) розраховується відношенням кількості або вартості витрачених матеріальних ресурсів на окремий і-й вид продукції до кількості або вартості виробленої продукції цього виду. Характеризує рівень використання матеріальних ресурсів на окремий і-вид продукції.

Питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції розраховується як відношення суми матеріальних витрат до собівартості виробленої продукції. Характеризує питому вагу використання матеріальних ресурсів у собівартості продукції.

21. Чинники матеріаловіддачі та матеріаломісткості продукції.

Під час розгляду задач аналізу матеріальних витрат виділяють дослідження чинників, що впливають на формування показника матераломісткості, який характеризує частку матеріалізованої праці у вартості товарної продукції як чинника, під впливом якого формуються інші показники господарської діяльності підприємства.

Основними показниками використання матеріальних ресурсів у виробництві є матеріаломісткість товарної продукції і питома матеріаломісткість.

Рівень матеріаломісткості товарної продукції визначається співвідношенням між матеріальними витратами на виробництво і вартістю тієї ж продукції, а питома матеріаломісткість окремих виробів — співвідношенням між матеріальними витратами на їх виробництво і оптовою ціною виробу. Вивчення матеріаломісткості продукції як самостійного результативного показника може бути здійснене за допомогою факторного аналізу. Такий аналіз вирішує завдання загальної оцінки ступеня раціональності використання предметів праці, вивчення об’єкта з виявленням впливу дії найважливіших чинників. При цьому аналіз зазвичай має послідовний характер і спирається на дані періодичної бухгалтерської звітності та деякі додаткові розрахунки, виходячи з окремих даних.

Матеріаломісткість, так само як і матеріаловіддача, залежить від обсягу товарної продукції і суми матеріальних витрат на її виробництво.

У свою чергу, обсяг товарної продукції у вартісному обчисленні може змінитися за рахунок кількості виробленої продукції (ВП), її структури (СТ) і рівня відпускних цін (ЦП). Сума матеріальних витрат (МВ) також залежить від обсягу виробленої продукції, її структури, витрат матеріалів на одиницю продукції (ПВ) і вартості матеріалів (ЦМ).

У результаті загальна матеріаломісткість залежить від структури виробленої продукції, норми витрат матеріалів на одиницю продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію.

На зміну витрат матеріальних ресурсів впливає вдосконалювання організації виробництва, його технічної (технологічної) підготовки і власне процесу виробництва. Удосконалювання організації виробництва — це впровадження передових форм організації праці, розвиток спеціалізації, кооперування і комбінування, поліпшення матеріально-технічного постачання тощо.