27. Аналіз використання робочого часу.

Раціональне використання робочої сили багато в чому залежить від економного і ефективного використання робочого часу. Аналіз використання робочого часу проводиться за даними статистичної звітності —"Звіт про використання робочого часу". В додатку до статистичної звітності для більш поглибленого дослідження використання робочого часу залучають матеріали фотографії і само фотографії робочого дня, хронометражу, вибіркових спостережень тощо.

Виявленню втрат і непродуктивному використанню приділяється найбільша увага в аналізі використання робочого часу. Зменшення втрат робочого часу сприяє зростанню продуктивності праці внаслідок кращого використання трудових ресурсів.

Для аналізу використання робочого часу для всіх категорій робітників застосовується два показники: середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником (тривалість робочого періоду) і середня тривалість робочого дня (зміни).

Зазначені показники можна оцінити на підставі даних, що містяться у вищеназваній статистичній звітності.

Тривалість робочого періоду, в днях, залежить від кількості вихідних і святкових днів, кількості днів тимчасової непрацездатності, кількості днів відпусток, неявок на роботу з дозволу адміністрації, прогулів тощо.

Тривалість робочого дня (зміни) робітника залежить від нормативної величини встановленого робочого тижня, часу простою протягом робочого дня (зміни), неповного робочого дня (скорочений робочий день, тиждень), часу інших скорочень робочого дня, передбачених законом (для підлітків, матерів-годувальниць) тощо.

Кількість годин, відпрацьованих в середньому одним робітником, є інтегральним показником, який характеризує загальну величину ефективного фонду робочого часу одного робітника.

Також важливим в аналізі робочого часу є визначення втрат, пов’язаних з непродуктивною роботою.

28. Аналіз продуктивності праці.

Як економічна категорія продуктивність праці характеризує ефективність використання робочої сили і в загальному випадку відображає кількість споживчої вартості, створеної за одиницю часу (виробіток) або витрати робочого часу на виробництво одиниці споживчої вартості (трудомісткість). На практиці продуктивність праці, зазвичай, визначається як виробництво продукції в розрахунку на одного працівника основної діяльності.

Продуктивність праці визначається двома показниками:

1) кількість продукції,Ю випущеної за одиницю робочого часу;

2) кількість часу, витраченого на виготовлення одного виробу.

Продуктивність праці визначається в натуральному та вартісному виразі. В натуральному виразі показники застосовують тоді коли підприємство займається випуском однойменного виду продукції. Вартісні показники застосовують для будь-яких підприємств і виду діяльності (вони є універсальними).

Для аналізу продуктивності праці використовуються такі показники:

1) товарна продукція;

2) кількість працівників;

3) з них робітників;

4) загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками:

а) людино-днів

б) людино-годин.

На їх основі можна визначити:

- кількість відпрацьованих днів одним робітником (4а⁄3)

- тривалість робочого дня (4б⁄4а)

- середня кількість годин, відпрацьованих одним робітником (4б⁄3)

- середньорічний виробіток

одного працівника (1⁄2)

одного робітника (1⁄3)

- середньоденний виробіток одного робітника (1⁄4а)

- середнього динний виробіток одного робітника (1⁄3)

- питома вага робітників у складі промислово-робітничого персоналу (3⁄2*100%).