115. Початок Другої світової війни.

Вторгнення армії вермахту на територію Польщі 1 вересня 1939 р. прийнято вважати початком Другої світової війни (1939-1945 рр.), бо услід за цим послідувало офіційне оголошення війни Німеччині з боку Англії і Франції (3 вересня). Дуже швидко "германо-польский конфлікт" переріс у світову війну за участю усіх провідних держав. Правовою основою рішення Парижу і Лондона про вступ у війну були зобов'язання, якими вони були пов'язані з Польщею, : спільні гарантії її незалежності від 31 березня 1939 р., франко-польская конвенція від 19 травня 1939 р. і польсько-британський договір про взаємодопомогу від 25 серпня 1939 р. 5 вересня Вашингтон оголосив про поширення на германо-польский конфлікт закону про нейтралітет 1937 р., що забороняв постачання військового спорядження воюючим країнам. Нейтральну позицію відносно подій прагнули зайняти і малі країни Європи. Таким чином, польські збройні сили залишилися наодинці з перевершуючою армією Німецького рейху. Активна участь Англії і Франції в бойових діях почалася лише весною 1940 р.

У 1939-1941 рр. відбувається остаточне оформлення двох протиборчих блоків. Малі і великі країни примикали до однієї з воюючих сторін або оголошували про свій нейтралітет. Германо-японський "антикомінтернівський пакт", створений в 1936 р. (Італія 1937, Угорщина, Маньчжоу-го, Іспанія 1939 р.) забезпечував деяку політичну підтримку Берліну. Проте Німеччина не завжди була задоволена позицією своїх союзників. Італія вступила у війни лише в квітні 1940 р., Угорщина направила свої збройні сили лише в червні 1941г. Японія залишалася в стороні від активних бойових дій аж до грудня 1941 р. Уряд генерала Франка в Іспанії взагалі офіційно оголосило про свій нейтралітет в європейському конфлікті. Незабаром Німеччину підтримали Болгарія, Румунія, Фінляндія, Словаччина і Хорватія. Дослідники справедливо відмічають специфіку такої "коаліції", у рамках якої Німеччини не вдалося отримати реальної допомоги, і доводилося задовольнятися лише лояльністю союзників. Саме невпевненість Німеччини у своїй міжнародній позиції (незважаючи на наявність однієї з наймогутніших і досвідченіших армій) примушувало Берлін в ході другої світової війни шукати сепаратні угоди з реальними "гравцями". У червні-серпні велися таємні переговори між Англією і Німеччиною в Лондоні, в 1939 р. полягає договір про ненапад з СРСР, в 1941 р. здійснюється досить дивна "місія" Гесса в Англію, в 1945 р. - секретні переговори з США. Вже тоді чисто військова перевага не могла гарантувати успіху на міжнародній арені. Усвідомлення цього змусило Берлін шукати розуміння з Москвою.

116. Антигітлерівська коаліція (срср, сша, Великобританія, Франція).

Антигітлерівська коаліція - військовополітичний союз держав, які у 1941-1945 pp. боролися з нацистською Німеччиною та її союзниками. Після нападу Німеччини на СРСР лідери Великої Британії (22.06.1941 р.) та США (23 червня) заявили про необхідність об'єднання всіх сил, що протистояли агресивним державам. 12.07.1941р. у Москві було підписано угоду між СРСР і Великою Британією про спільні дії у війні з Німеччиною, що й поклало початок створенню антигітлерівської коаліції.

Тридцятого липня було укладено радянсько-польську угоду про взаємодопомогу у війні з Німеччиною. Другого серпня уряд США зробив офіційну заяву про надання економічної допомоги СРСР у боротьбі з Німеччиною. 9-14 серпня на о. Ньюфаундленд поблизу Атлантичного узбережжя Канади відбулася зустріч Черчелля і Рузвельта. Глави урядів Великої Британії і США підписали декларацію («Атлантична хартія»), яка стала одним із програмних документів антигітлерівської коаліції. 24 вересня на Лондонській міжсоюзницькій конференції цей документ підписали також представники Бельгії, Греції, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Польщі, СРСР, Чехословаччини, Югославії, руху «Вільна Франція». 29.09-1.10 1941 р. у Москві відбулася тристороння (СРСР, США, Велика Британія) міжсоюзницька конференція, присвячена питанню військовоекономічної взаємодопомоги. Важливим етапом на шляху створення антигітлерівської коаліції стала Вашингтонська конференція (22.12.1941 р. -14.01.1942 p.). На цій конференції 1.01.1942 р. представниками 26 держав, що виявили готовність боротися проти державагресорів, було підписано Декларацію Об'єднаних Націй. Союзники зобов'язувалися використовувати всі свої воєнні та економічні ресурси в боротьбі з Німеччиною та її союзниками й не підписувати з ними сепаратного миру.

Важливими документами, які зміцнювали антигітлерівську коаліцію, були англорадянський договір від 26.05.1942 р. про союз у війні проти Німеччини та її союзників у Європі й про співробітництво та взаємодопомогу після війни (замінив Угоду від 12.07.1941 p.), а також американо-радянська угода від 11.06.1942 р. про принципи взаємодопомоги під час війни. Ці два договори остаточно оформили створення антигітлерівської коаліції. Наприкінці війни до антигітлерівської коаліції входили понад 50 держав. Вирішальну роль у розгромі державагресорів відіграли лідери антигітлерівської коаліції - СРСР, США, Велика Британія. Вагомий внесок у перемогу зробили також Франція, Канада, Китай, Югославія, Польща та інші держави.

«Антикомінтернівський пакт» - договір між Німеччиною і Японією, укладений 25.11.1936 р. у Берліні терміном на 5 років. Офіційно проголошеною метою антикомінтернівського пакту було встановлення співробітництва для боротьби проти Комінтерну, який звинувачували в прагненні підкорити інші держави. Сторони рекомендували те саме будь-якій третій державі, якій загрожує діяльність Комінтерну. Пакт був доповнений секретною угодою, яка передбачала, що в разі війни з СРСР сторони не будуть полегшувати його становище і без взаємної згоди не укладатимуть з СРСР політичних угод. «антикомінтернівський пакт» викликав негативну реакцію й бурхливий протест з боку СРСР.

До антикомінтернівського пакту приєдналися: 6.11.1937 - Італія, 23.03.1939 - Угорщина, 27.03.1939 р. - Іспанія. 25.11.1941 р. «Антикомінтернівський пакт» було продовжено на 5 років, до нього приєдналися Болгарія, Данія, Фінляндія, Румунія, Словаччина, Хорватія, уряд окупованої японцями частини Китаю. Після розгрому Німеччини та її союзників у ході другої світової війни «Антикомінтернівський пакт.» припинив своє існування.