111. Концепція необхідності пошуку «життєвого простору для німецького народу» а. Гітлера і її вплив на зовнішньополітичну доктрину Німеччини.

Життє́вий про́стір на Схо́ді — термін націонал-соціалістичної пропаганди, що відображала плани заселення германськими, зокрема німецькими народами (в націонал-соціалістичній точці зору — арійцями) територій у Східній Європі. Вперше цей термін з'явився ще у вільгельмінську епоху, але нацистський рух в Німеччині надав йому расовий контекст. Намагання отримати у володіння величезні території «народу без простору» стало ідеологічним підґрунтям Плану «Ост», розробленого Генріхом Гіммлером. В його рамках була передбачена багатомасштабна депортація «расово небажаного» населення, його повне психологічне і збройне підкорення; абсолютна економічна експлуатація. У книзі Адольфа Гітлера Майн кампф, яка вийшла 1925 року, в окремому розділі «Східна орієнтація або Східна політика» було описано плани із захоплення східних земель майбутнього фюрера. Гітлер закликав «добути для німецького народу землі, на які у нього є обґрунтоване право» .З перших днів приходу до влади Гітлер почав здійснювати свою програму, відповідно до якої Німеччина повинна була добитися нової величі. Її здійснення передбачалося провести в два етапи. На першому - ставилося завдання згуртувати німців в якусь «народну спільність», на другому - перетворити її на «спільність бойову».Для об'єднання німців в єдину спільність необхідно було очистити арійську расу від «чужої крові», подолати класові, конфесійні, ідеологічні суперечності, що досягалося шляхом усунення політичних партій, окрім НСРПГ, чужої ідеології, громадських організацій, окрім нацистських, вірних «фюрерові і рейху», а також шляхом «уніфікації державного апарату» і ін. Виконавши цю «внутрішню роботу», Німеччина, за планом Гітлера, могла приступити до роботи «зовнішнім», найважливішим завданням якої було завоювання життєвого простору, витіснення народів, що живуть там, головним чином народів Східної Європи, шляхом нещадної, кровопролитної війни. Вирішенням завдань першого етапу фашистська держава і НСРПГ займалися в основному до 1935 р. З того часу почалася тотальна підготовка до війни, а потім і сама війна.

112. Мюнхенська угода 1938 р.

Мюнхенська угода 1938 року стало важливою віхою в підготовці Другої світової війни Мюнхенська змова — угода, складена у Мюнхені 29 вересня 1938 року і підписана наступного дня прем'єр-міністрами Великобританії — Невілом Чемберленом, Франції — Едуаром Даладьє, Італії — Беніто Муссоліні і рейхсканцлером Німеччини Адольфом Гітлером. В результаті даної угоди цими західними країнами було санкціоновано початок захоплення Чехословаччини фашистською Німеччиною. А точніше, воно передбачало передачу Німеччини Судетської області Чехословаччини (з усіма спорудами і укріпленнями, фабриками, заводами, запасами сировини, шляхами сполучення ...), а також задоволення за рахунок Чехословаччини територіальних домагань Угорщини та Польщі. Чехословацькі представники не були допущені до обговорення даної угоди. СРСР також було відмовлено в участі у зустрічі. Чемберлен і Даладьє прийняли умови Гітлера і спільно чинили тиск на чехословацький уряд. У результаті, президент Бенеш без згоди Національних зборів прийняв до виконання мюнхенський диктат. Нав'язане Чехословаччини силою, в порушення норм міжнародного права і законів стани, відторгнення Судетської області стало тільки початком процесу розчленування країни. Вже в березні 1939 року німецькі війська зайняли Прагу, завершивши поглинання Чехословаччини. Мюнхенська угода стала одним з найбільш яскравих проявів «політики умиротворення» Гітлера, проведеної напередодні Другої світової війни урядами Великобританії і Франції, з метою домогтися змови з нацистською Німеччиною за рахунок країн Центральної та Південно-Східної Європи, відвернути гітлерівську агресію від Англії і Франції, направивши її на Схід, проти Радянського Союзу. Але дані дії привели до того, що Гітлер використовував ці країни для посилення Німеччини, яка вже в наступному році окупувала всю території Європи, і розв'язала війну. І саме Мюнхенська угода стала важливою віхою в підготовці Другої світової війни. Вже в повоєнні роки Чехословаччина, підтримана СРСР та іншими соціалістичними країнами, поставила питання про визнання протиправної Мюнхенської змови недійсним. Згідно з угодою між ЧССР і ФРН, укладеним в 1973 році, його учасники вважають Мюнхенська угода, «... маючи на увазі свої взаємні відносини у відповідності з цим договором, нікчемним».