- •1. Мова і мовлення в житті людини. Функції мови.
- •2.Українська мова:походження, етапи розвитку, сучасний стан і перспективи функціонування.
- •3. Українська національна і літературна мова. Ознаки літературної мови.
- •4. Поняття мовної норми і її види.
- •5. Функціонально стилістична диференціація сучасної української літературної мови.
- •6.Характеристика наукового стилю.
- •7. Характеристика офіційно- ділового стилю.
- •8.Характеристикатика публіцистичного стилю.
- •9.Характеристика художнього стилю.
- •10. Характеристика розмовного стилю.
- •11. Характеристика конфесійного стилю.
- •12. Характеристика епістолярного стилю.
- •13. Усна й писемна форма форма професійного мовлення.
- •14.Документ, його функції.
- •15. Класифікація сучасних документів.
- •16. Реквізити та основні вимоги до їх оформлення.
- •18. Резолюція.
- •17. Текст як основний реквізит документа.
- •18. Загальні вимоги до оформлення ділових паперів.
- •19.Особливості мови ділових паперів, засоби стандартизації.
- •20. Загальні вимоги до культури усного професійного мовлення.
- •21. Наголос та його види. Функції наголосу
- •22. Норми наголошування сучасної літературної мови
- •23. Норми літературної вимови
- •24. Засоби милозвучності ( евфонії).
- •25. Види і жанри усного професійного мовлення.
- •26. Характеристика жанрів публічного монологічного мовлення.
- •27. Структура публічного виступу.
- •28. Характеристика жанрів приватного діалогічного мовлення.
- •29. Український мовленнєвий етикет, його види, тональність
- •30. Невербальні засоби професійного спілкування.
- •31. Лексичні норми професійного спілкування.
- •32. Лексика української мови за походженням.
- •33. Активна і пасивна лексика української мови. Неологізми у сфері проф..Мовлення.
- •34. Функціональна диференціація лексики української мови.
- •35. Професійна лексика.
- •36. Омоніми, пароніми, синоніми, антоніми та їх функції в мові проф. Спілкування.
- •39. Труднощі визначення роду іменників (рід іменників на позначення професій, звань, посад; незмінювані іменники іншомовного походження, абревіатури).
- •42.Нормативність творення та вживання форм ступенів порівняння прикметників у фаховій мові.
- •43. Функціонування числівників у мові професійного спілкування. Словозміна числівників.
- •44. Поєднання числівників з іменниками. Числівники у складі інших слів.
- •45. Нормативність уживання граматичних форм займенника.
- •46. Особливості вживання дієслівних форм у мові професійного спілкування.
- •47. Прийменники в мові професійного спілкування. Синонімія прийменникових конструкцій української мови.
- •48. Синтаксичні норми мови професійного спілкування.
- •49. Порядок слів у реченні.
- •50. Складні випадки керування.
- •51. Координація присудка з простим і складеним підметом.
- •53. Пунктуаційні норми (розділові знаки у простому та складному реченні, правила оформлення прямої і непрямої мови, цитат).
17. Текст як основний реквізит документа.
Текст є головним елементом документа, що містить сукупність речень, послідовно об’єднаних змістом і побудованих за правилами певної мовної системи. Текст є засобом відтворення зв’язного мовлення, тобто висловлювання, пов’язаного однією темою, основною думкою та структурою. Текст документу повинен бути точним, тобто він не повинен містити в собі подвійного значення слів та висловів. Текст складається з таких логічних елементів: Вступу, Доказу , Закінчення. У вступі адресата готують до сприйняття теми; у доказі викладають суть питання; у закінченні формулюють мету, заради якої складено документ. Закінчення може бути активним чи пасивним. Активне точно зазначає, яку дію має виконати адресат; мета пасивного - поінформувати адресата про якийсь факт, обставину тощо. Розташовується на всю ширину сторінки (від поля до поля).
18. Загальні вимоги до оформлення ділових паперів.
Для виготовлення службових документів встановлено два формати паперу - А4 та А5 .Усі реквізити документа розміщують у межах робочої площі сторінки. З країв сторінки залишають вільне незапов-нене місце - поля, або береги, документа. . Установлено такі розміри берегів формуляра-зразка: лівого - 35 мм; правого - не менше, ніж 8 мм; верхнього - 20 мм; нижнього - не менше, ніж 19 мм (для формату А4); не менше, ніж 16 мм (для формату А5). Реквізити на сторінці документа розміщують паралельно короткій стороні аркуша. . У документах, оформлених на двох і більше аркушах паперу, сторінки нумерують. нумерація починається з другої сторінки; номери проставляють посередині верхнього поля аркуша арабськими цифрами на відстані не менше, ніж 10 мм від краю; якщо текст оформляють з обох боків аркуша, то номери сторінок ставлять вгорі скраю: парні - зліва, непарні - справа. . Також використовують різні види рубрикації. Найпростішим із них є поділ на абзаци. Традиційна рубрикація базується на використанні римських (для розділів) та арабських (для параграфів) цифр.Нова система рубрикації грунтується на використанні лише арабських цифр.
19.Особливості мови ділових паперів, засоби стандартизації.
Мова ділових паперів відповідає загальнолітературним нормам сучасної української мови, які безпосередньо не пов'язані з особливостями того чи іншого функціонального стилю. Вимога зрозумілості мови ділових паперів означає вживання загальновідомих, зрозумілих усім мовцям слів, офіційних термінів у значенні, яке закріплюють за ними словники. Мовні засоби документів мають відповідати таким основним засадам: 1)Об'єктивність, 2)стандартність. 3) логічна послідовність.4) ясність викладу, точність опису. 5) свобода від суперечностей. 6) переконливість.7) лаконічність. 8) повнота інформації.
Основними лексичними засобами стандартизації мови ділових паперів є канцеляризми, або кліше. Канцеляризм - це слово або стійке словосполучення, граматична форма чи конструкція, які визначають специфіку адміністративно-канцелярського підстилю офіційно-ділового стилю літературної мови. Механічне перенесення словесних формул (кліше), термінологічних сполук з ділових паперів в усне мовлення, публіцистичний чи художній стиль породжує мовний штамп (трафарет, шаблон, мовний стереотип з негативним забарвленням) - вислів, який механічно відтворюється і в результаті багаторазового повторення втратив свою образність і стилістичну виразність.