50. Складні випадки керування.

Керування - синтаксичний зв'язок слів, при якому залежне слово має той відмінок, якого вимагає головне слово. Складни­ми випадками керування, що можуть призвести до помилок, є:

1. близькозначні слова-синоніми можуть вимагати різних відмінків: оволодіти (чим ?) англійською мовою — опанувати (що?) англійську мову;

2. слова-пароніми мають не тільки різне значення, а й різне керування (чи можливості керування): оснований (на чому?) на правилах - заснований (ким?) науковцем повстати

3. нерозрізнення керування в українській і російській мовах: однакове за значенням дієслово у різних мовах може вимагати від додатків неоднакових відмінкових форм: наслідувати (кого?) актора - подражать (кому?) актеру

4. неправильне використання прийменників. Вони можуть бути зайві, напр.:декларуючи про передачу землі - треба декларуючи передачу землі

5. помилки у прийменниковому керуванні дуже часто стосуються вживання прийменника по і пов'язані з упливом російських конструкцій, у яких є цей прийменник;

6. часто вживається за російським зразком прийменник при. В українській мові він має відповідники з прийменниками за, під час, з/зі, у;

7. причиною порушення синтаксичних норм може бути ситуація, коли біля дієслів, які вимагають неоднакових відмінків, уживається спільний додаток, напр.: Я люблю (що?) і захоплююся (чим?) футболом

Дотримання синтаксичних норм керування сприяє чіткості форму­лювання, точності викладу, а отже, зрозумілості, дохідливості ділового чи наукового стилю.

51. Координація присудка з простим і складеним підметом.

Особливості координації присудка з підметом:

1. Якщо підмет має у своєму складі числівник, який закінчується на одиницю (21,71,161 тощо), то присудок ставиться у формі однини..Якщо перед підметом стоять займенники-означення у формі мно­жини (усі, ці, ті, ваші), дієслово узгоджується із займенником у мно­жині.

2. Якщо числівник у складі підмета закінчується на два, три, чо­тири, присудок ставиться у формі множини. Однина можлива тоді, коли повідомлення фіксує певний факт як підсумок або коли повідом­ленню надається безособового характеру.

3. При підметах із числівниками від п'яти і більше присудок може стояти і в однині, і в множині:

а) однина свідчить про цілісність, внутрішню не розчленованість предмета, наголошує на кількості виконавців, а не дії; присудок в однині стосується підмета-назви неістоти; форму однини зумовлює присудок у препозиції; присудок в однині буде тоді, коли складений підмет означає часовий відрізок - вік людини, кількість років, годин;

б) множина свідчить про активність дії; самостійність дії; присудок стоїть у постпозиції. Якщо до складу підмета входять збірні числівники (двоє, троє, четверо, п 'ятеро та ін.), то можливі обидві форми присудка

4. Підмети зі словами низка, частина, більшість, меншість, ба­гато, чимало, кілька, декілька, трохи (кількісними іменниками та неозначено-кількісними числівниками) вимагають від присудка фор­ми однини. Мно­жина вживається тоді, коли підмет чи присудок - однорідні члени або коли підмет і прису­док відділені підрядним реченням.

5. При складеному підметі, вираженому прийменниковим сполучен­ням іменника у називному

відмінку з іменником в орудному відмінку, присудок ставиться у множині, якщо вказує на рівність двох осіб. Однак, якщо іменник в орудному відмінку супроводить називний, є додатком, тоді присудок узгоджується лише з простим підметом в однині.

6. При підметі, вираженому займенником хто, присудок ставиться в однині.

7. Коли підметом є словосполучення із займенниками дехто, дещо, ніхто та ін., присудок вживається в однині.

8. Якщо до складу підмета входить прикладка, виражена іменни­ком іншого, ніж підмет, роду, присудок у цих випадках узгоджується в роді з підметом, а не прикладкою (означенням, яке дає предметові іншу назву). Прикладкою є поняття вужче, видове, а підметом - ширше, родове.

9. Коли підмет виражений родовою та власною (умовною) назвою, присудок узгоджують із загальною, родовою назвою. У разі відсутності родового поняття, якщо умовна назва відмі­нювана, присудок узгоджується з нею граматично - за родом, чис­лом, якщо вона невідмінювана, то прису­док узгоджується з відсутнім родовим поняттям.

10. Якщо підмет виражений абревіатурою, присудок орієнтується на граматичний рід ключового слова. Якщо абревіатури морфологізувалися як іменники, присудок узгоджу­ється з їхніми граматичними ознаками роду, числа.

52. Типові порушення норми при побудові ряду однорідних членів речення.

Основні вимоги до побудови однорідного ряду перебувають в од­ній площині з вимогами до логічності викладу, адже порушення у се­мантиці чи структурі усього ряду призведе до нелогічності у тексті. Отже, вимоги до використання однорідних членів речення такі:

1. Поділ на однорідні члени речення мусить мати одну підставу.

2. Члени однорідного ряду мають виключати один одного, тобто однорідний ряд — це видові поняття, об'єднані родовим.

3. При побудові однорідного ряду потрібно враховувати важливість повноти поділу.

Типовими помилками, окрім нелогічної побудови, можуть бути помилки, пов'язані з граматичним вираженням, як-от:

а) поєднання різнотипних морфологічних та синтаксичних одиниць: Я люблю читати і футбол;

б) граматична непоєднаність із словом, яке пояснює однорідні члени: Квитки потрібно пред 'являти на вимогу кондуктора вагона або громадському контролерові;

в) відмінкова форма однорідних членів речення не збігається з формою узагальнювального слова: Нам читають лекції з таких дисциплін: макроекономіка, з вищої математики. Важливим для стрункості тексту є також однотипне частиномовне вираження однорідних членів, що йдуть після узагальнювального слова, напр.: Передумови закінчення реформи були такі: нагромадження досвіду емісійного фінансування суспільних потреб, зниження темпів падіння виробництва,створення механізму грошово-кредитного регулювання, подальша де­централізація валютного ринку, помітна стабілізація політичної ситуації. Помилкою було б таке поєднання, напр.: Грошова реформа в Україні ставила три мети: створити національну грошову систему, забезпечити сталість національних грошей, забезпечення функціо­нування нової грошової системи. Така помилка часто характерна для формулювання завдань у курсовій чи дипломній роботі студентів. По­трібно з 'ясувати, класифікувати, проаналізувати, створити, оціни­ти, узагальнити, але з'ясування, класифікація, аналіз, створення, оцін­ка, узагальнення.