- •1. Мова і мовлення в житті людини. Функції мови.
- •2.Українська мова:походження, етапи розвитку, сучасний стан і перспективи функціонування.
- •3. Українська національна і літературна мова. Ознаки літературної мови.
- •4. Поняття мовної норми і її види.
- •5. Функціонально стилістична диференціація сучасної української літературної мови.
- •6.Характеристика наукового стилю.
- •7. Характеристика офіційно- ділового стилю.
- •8.Характеристикатика публіцистичного стилю.
- •9.Характеристика художнього стилю.
- •10. Характеристика розмовного стилю.
- •11. Характеристика конфесійного стилю.
- •12. Характеристика епістолярного стилю.
- •13. Усна й писемна форма форма професійного мовлення.
- •14.Документ, його функції.
- •15. Класифікація сучасних документів.
- •16. Реквізити та основні вимоги до їх оформлення.
- •18. Резолюція.
- •17. Текст як основний реквізит документа.
- •18. Загальні вимоги до оформлення ділових паперів.
- •19.Особливості мови ділових паперів, засоби стандартизації.
- •20. Загальні вимоги до культури усного професійного мовлення.
- •21. Наголос та його види. Функції наголосу
- •22. Норми наголошування сучасної літературної мови
- •23. Норми літературної вимови
- •24. Засоби милозвучності ( евфонії).
- •25. Види і жанри усного професійного мовлення.
- •26. Характеристика жанрів публічного монологічного мовлення.
- •27. Структура публічного виступу.
- •28. Характеристика жанрів приватного діалогічного мовлення.
- •29. Український мовленнєвий етикет, його види, тональність
- •30. Невербальні засоби професійного спілкування.
- •31. Лексичні норми професійного спілкування.
- •32. Лексика української мови за походженням.
- •33. Активна і пасивна лексика української мови. Неологізми у сфері проф..Мовлення.
- •34. Функціональна диференціація лексики української мови.
- •35. Професійна лексика.
- •36. Омоніми, пароніми, синоніми, антоніми та їх функції в мові проф. Спілкування.
- •39. Труднощі визначення роду іменників (рід іменників на позначення професій, звань, посад; незмінювані іменники іншомовного походження, абревіатури).
- •42.Нормативність творення та вживання форм ступенів порівняння прикметників у фаховій мові.
- •43. Функціонування числівників у мові професійного спілкування. Словозміна числівників.
- •44. Поєднання числівників з іменниками. Числівники у складі інших слів.
- •45. Нормативність уживання граматичних форм займенника.
- •46. Особливості вживання дієслівних форм у мові професійного спілкування.
- •47. Прийменники в мові професійного спілкування. Синонімія прийменникових конструкцій української мови.
- •48. Синтаксичні норми мови професійного спілкування.
- •49. Порядок слів у реченні.
- •50. Складні випадки керування.
- •51. Координація присудка з простим і складеним підметом.
- •53. Пунктуаційні норми (розділові знаки у простому та складному реченні, правила оформлення прямої і непрямої мови, цитат).
12. Характеристика епістолярного стилю.
Сфера використання – приватне листування. Цей стиль може бути складовою частиною інших стилів, наприклад художньої літератури, публіцистики (“Посланія” І. Вишенського, “Листи з хутора” П Куліша та ін.).
Основні ознаки : наявність певної композиції: початок, що містить шанобливе звернення; головна частина, у якій розкривається зміст листа; кінцівка, де підсумовується написане, іноді постскриптум. (Р.S. – приписка до закінченого листа після підпису).
Основні мовні засоби – поєднання елементів художнього, публіцистичного та розмовного стилів.
Сучасний епістолярний стиль став більш лаконічним (телеграфним), скоротився обсяг обов’язкових раніше вступних звертань та заключних формувань увічливості.
13. Усна й писемна форма форма професійного мовлення.
Усна форма може обслуговувати виробничі і побутові потреби суспільства. В ній переважає лексика побутового харктеру, використовуются переважно прості речення. Можна виділити кілька типів усного мовлення за сферами його застосування: ділова розмова, засідання, публічний виступ (лекція, помова, бесіда).
Усне мовлення відрізняється від писемного такими чинниками:
- усному мовленню властива спонтанність;
-під час усного мовлення мало уваги приділяється формі вислову, особливо з точки зору орфоепії;
-для усного мовлення характерна поширена інформативність, насиченість різнопалновими фактами;
-важливим елементом усної мови є інтонація, від якої залежить зміст вислову. Саме ця ознака є однією з найсуттєвіших рис усного мовлення.
Усне мовлення допускає повтори, які використовуються з тією чи іншою метою. На особливу увагу заслуговує особисте ділове усне мовлення в процесі прийому відвідувачів, спілкування зі своїми колегами. Усне мовлення кожної людини свідчить про рівень її освіченості, культури. Сухомлинський писав:”Щоб правильно розмовляти і писати, треба прагнути до удосконалення своїх знань, набутих раніше, треба любити укр мову й свою справу”.
Писемне мовлення є основним для ділових людей. Саме через ділову документацію, листування встановлюються певні ділові контакти. Одиницею писемного мовлення є текст різного х-ру. Це може бути стаття, газетний текст, лист чи будь-який документ. Писемне мовлення відрізняється від усного і має такі особливості:
- писемна мова фіксується графічними знаками;
- писемна мова завжди спирається на усне мовлення і є вторинною. Вона завжди фіксує чиюсь висловлену думку і сприймається органами зору;
писемна мова – це форма в основному монологічна;
-писемне мовлення характеризується більшою регламентацією мовних засобів, точнішим добором відповідної лексики;
-в писемній мові переважає особливий стиль, загальноприйняті структури документів, правила вживання специфічних словосполчень;
-у писемній мові виділяють тексти за сферою спілкування, наприклад: накази, квитанції, накладні тощо.
14.Документ, його функції.
Документ - це основний вид писемного ділового мовлення, що є засобом фіксації на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності та результати розумової діяльності людини. Він оформлений у встановленому порядку і відповідно до чинного законодавства має юридичну силу. Документи широко використовують у повсякденному житті є засобом засвідчення, спростування чи доведення окремих фактів. За допомогою документів налагоджуються офіційні, службові, ділові, партнерські контакти між людьми та державами.У людському суспільстві документи виконують багато функцій, основною з яких є інформаційна. Похідними від основної є функції доказова, облікова та управлінська1.
Документ має відповідати таким основним вимогам: видаватися уповноваженим органом або особою відповідно до її компетенції;не суперечити чинному законодавству і директивним вказівкам вищих органів влади; бути точним, достовірним і переконливим ;бути належно відредагованим та оформленим відповідно до чинних стандартів; містити конкретні й змістовні вказівки та пропозиції; бути придатним для тривалого зберігання.
