24. Засоби милозвучності ( евфонії).

Однією з орфоепічних вимог літературної вимови є милозвучність (евфонія) як здатність мови до плавності, мелодійності звучання. Суть милозвучності полягає в урівноваженні, послідовному чергуванні го­лосних, приголосних звуків та їх сполук, звукових повторів у межах слів, словосполучень, речень і тексту в цілому. До евфонічних засобів сучасної літературної мови належать фоне­тичні та інші варіанти мовних одиниць і окремих їх форм, а саме: 1. Чергування прийменників у - в — уві та сполучників і — й; 2. Поява голосного звука [і] у префіксах та прийменниках у випад­ку збігу наступних приголосних, пор.: з тобою але зі мною, 3. Чергування часток ж - же, б - би, хоч - хоча, ще - іще, сь - ся, напр.: він же знав але вона ж прийшла; 4. Уживання паралельних морфологічних форм: іменників у формі давального відмінка (ректорові -ректору), прислівників ,займенників (тому - тім), числівників (одно­му - однім), прикметників (зеленому - зеленім).5. Спрощення в групах приголосних (пристрасть — пристрасний ) 6. Вставляння голосних [о], [е] між приголосними, напр.: сосон або сосен. 7. Додавання приставних звуків [і], [г], [в] на початку слова, напр.: іржа, імла 8. Добір і розташування слів у реченні, тексті.

25. Види і жанри усного професійного мовлення.

Сфера використання усного літературного мовлення сьогодні над­звичайно розширюється - в суспільно-політичному житті, виробни­чій, науково-освітній, військовій, культурно-мистецькій галузях, дип­ломатії тощо.

Основними формами вираження усного ділового мовлення є моно­лог та діалог. Усний монолог - це безтекстові та зафіксовані форми, розраховані на усне відтворення. форми монологічного мовлення сис­тематизують:

за функціональним критеріями, наприклад, монолог публіцис­тичний, судовий, виробничо-службовий, науковий, навчальний; за ситуаційними ознаками виділяють два загальні різновиди -прямо контактний та посередньо контактний (різні форми монологіч­ної мови по радіо і телебаченню). Особливим жанровим різновидом мовленнєвої діяльності, своєрід­ним за своєю природою, місцем серед інших видів мовлення, а також якісними ознаками, є публічне монологічне мовлення. Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обста­вин спілкування виділяють такі жанри усного публічного монологіч­ного мовлення: доповідь, промова, виступ, повідомлення.

26. Характеристика жанрів публічного монологічного мовлення.

Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обста­вин спілкування виділяють такі жанри усного публічного монологіч­ного мовлення: доповідь, промова, виступ, повідомлення. Доповідь - це одна із найпоширеніших форм публічного мовлення. Доповідь може бути політичною, діловою, звітною, науковою.

Політична доповідь - виголошується здебільшого керівниками дер­жави. Ділова доповідь — виклад інформації і шляхів розв'язання різних окремих практичних питань життя і діяльності певного колективу, ор­ганізації. Наукова доповідь - узагальнює наукову інформацію, досягнен­ня, відкриття чи результати наукових досліджень.

Промова - публічний виступ, присвячений злободенній, суспільно значущій темі. Розрізняють промови розважальні, ін­формаційні, агітаційні, вітальні. Виступ - це короткотривале усне мовлення з приводу одного чи кількох питань. Поширеним є ви­ступ за доповіддю (дебати). Повідомлення - невелика доповідь на якусь тему. Якщо тема ши­рока, пишуть доповідь, вузька - повідомлення.