7.Міжнародні звичаї як доказ практики, визнаної як правова норма.

Міжнародний звичай (МЗ)-правило поведінки, яке конституйовано загальною практикою. МЗ у ст. 38 Статуту Міжнародного суду ООН визначений як «доказ загальної практики, визнаної в якості правової норми». Віденська конвенція 1969 підтверджує, що норми міжнародного звичаєвого права як і раніше регулюють найважливіші питання міжнародних відносин. Отже, звичайна норма міжнародного права являє собою загальнообов'язкове правило поведінки, що виражається в однорідних діях, за якими суб'єкти міжнародного права визнають юридичну обов'язковість міжнародно-правової норми. В МЗ правотворча процедура і нормативний результат не мають процедурної відокремленості,МЗ створюється завдяки практиці держав,базується на існуючій прктиці, в МЗ переважають норми універсального характеру.

8.Основні елементи держави в сучасному міжнародному праві.

Держава-це суверенна ,політико-територіальна організація влади окремої частини населення в соц. неоднорідному суспільстві ,яка має спеціальний апарат управління й примусу ,а також здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов’язковими для суспільства і керувати суспільними справами. У сучасному міжнародному праві виділяються три мінімальних ознаки держави: територія, народ, об'єднаний правовим союзом громадян, і суверенна влада, що здійснює ефективний контроль хоча б над більшістю території і населення. Територія держави — обмежена кордонами частина земної кулі, що знаходиться під суверенітетом певноїдержави. Народ — населення держави, жителі країни. Сувереніте́т — це виняткове право здійснювати владу у певній державі (рідше — на окремій території, над окремою групою осіб) незалежно від будь-кого.Проявляється у властивості державної влади самостійно видавати загальнообов’язкові для всіх членів суспільства правила поведінки, визначаючи і забезпечуючи єдиний правопорядок, права і обов’язки громадян, посадових осіб, державних, партійних, громадських організацій і органів.

9.Конфедеративні та федеративні державні структури.

Фо́рма держа́вного у́строю — це елемент форми держави, який характеризує внутрішню структуру держави, спосіб її територіального поділу, співвідношення держави як єдиного цілого з її складовими частинами, міру централізації та децентралізації державної влади.Виділяють дві форми державного устрою:• просту (унітарну);• складну(федеративну, конфедеративну та ін.).На поточний момент виділяється три основні форми державного устрою:Унітарна держава — проста, єдина держава, яка характеризується відсутністю у адміністративно-територіальних одиниць ознаки суверенітету. Виділяють централізовані і децентралізовані складні держави, з наявністю або відсутністю автономних утворень.характеризується такими ознаками.1. Має єдині вищі органи державної влади (глава держави, парламент, уряд, судові органи та ін.)2. Не містить відокремлених територіальних утворень, що мають ознаки суверенності.3. Має єдину для всієї держави систему законодавства.4. Управління єдиними збройними силами і правоохоронними органами здійснюється центральними органами державної влади.5. Має єдине громадянство.6. Одноособове представництво від усієї держави у міжнародних взаємовідносинах на рівні держав.За ступенем залежності місцевих органів від центральної влади унітарні держави поділяються на:1)Централізовані — місцеві органи державної влади очолюють керівники, що призначені із центру і їм підпорядковуються органи місцевого самоврядування (Фінляндія)2)Децентралізовані — місцеві органи влади мають значну самостійність у вирішенні питань місцевого життя (Велика Британія,Данія)3)Змішані — присутні ознаки централізації і децентралізації (Японія, Туреччина, Україна)

Федерація — складна, союзна держава, частини якої є державними утвореннями з певним державним суверенітетом. Будується на розподілі функцій управління між центром і суб'єктами федерації. Ознаками федеративної держави є такі.1) Територія федерації складається із територій її суб'єктів, які можуть встановлювати власний адміністративно-територіальний поділ.2) Існують два рівня органів державної влади і управління — федерації та її суб'єктів3) Для федерації характерним є двопалатний парламент, в якому одна з палат представляє інтереси суб'єктів федерації.4) Законодавство складається із законодавства федерації і законодавства суб'єктів федерації, яке не може суперечити законодавству федерації.5) Суб'єкти федерації не є суб'єктами міжнародного права, але у міжнародних договірних відносинах у разі надання відповідних повноважень від федерації суб'єктам федерації останні можуть брати участь у міжнародних договірних відносинах6) Можливість дворівневої системи судових та правоохоронних органів.7) Наявність зовнішніх атрибутів (столиця, прапор, герб, гімн) федерації і суб'єктів федерації.За способом утворення федерації поділяються на:• договірні,• конституційні,•конституційно-договірні. За змістовним критерієм:• територіальні,• національні,• змішані федерації.За способами здійснення владних повноважень:• централізовані,• децентралізовані.Конфедерація — тимчасовий союз держав, який створюється для досягнення політичних, економічних, культурних та інших цілей. Не володіє самостійним суверенітетом, відсутня єдина система законодавства.