- •1.Предмет трудового права: індивідуальні й колективні трудові відносини.
- •2.Поняття трудового права як галузі права. Відмежування трудового права від суміжних галузей права: цивільного, адміністративного права, права соціального забезпечення, цивільного процесу.
- •3.Поняття та особливості методу трудового права в умовах переходу до ринкових відносин.
- •4.Система трудового права як галузі права.
- •5.Джерела трудового права: поняття, види, особливості.
- •6.Понятие принципов трудового права
- •8.Поняття і класифікація суб'єктів трудового права.
- •9.Трудове законодавство: поняття, структура, сфера дії.
- •10.Міжнародна організація праці, її структура, основні напрями діяльності.
- •11.12. Поняття, форми та державні гарантії (загальні й додаткові) зайнятості населення.
- •13.Поняття, види, правова організація працевлаштування.
- •14.Правовий статус безробітного.
- •15. Поняття та особливості індивідуальних трудових правовідносин, їх структура
- •16.Трудова правосуб'єктність працівників: виникнення, зміст, випадки обмеження.
- •17.Ознаки трудової правосуб'єктності роботодавця.
- •18.Поняття та сторони трудового договору, його відмінність від суміжних цивільно-правових договорів, пов'язаних із працею (підряду, доручення, авторського договору та ін.).
- •19.Зміст і форма трудового договору.
- •20.Загальний порядок укладення трудового договору, його оформлення.
- •21.Контракт як особливий вид трудового договору, сфера його застосування.
- •22.Суміщення професій (посад) та його значення.
- •23. Трудовой договор про работу по совместительству.
- •24. Трудовой договор с молодым специалистом
- •25.Поняття та види переведень на іншу роботу.
- •26.Переміщення на інше робоче місце, зміна істотних умов праці та їх правові наслідки.
- •27. Зміна істотних умов праці: порядок проведення, правові наслідки
- •28.Атестація працівників та її значення.
- •29.Поняття і випадки відсторонення від роботи.
- •30.Класифікація підстав припинення трудового договору.
- •31.Порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •32.Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
- •1. Угода сторін
- •2. Закінчення строку
- •3. Призов або вступ працівника на військову службу
- •5. Переведення працівника на інше підприємство або перехід на виборну посаду
- •6. Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці
- •7. Набрання законної сили вироком суду, що виключає можливість продовження даної роботи
- •8. Підстави, передбачені контрактом
- •33.Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
- •2. Винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу
- •3. Вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи
- •34.Порядок розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
- •35.Поняття і види робочого часу.
- •36.Режим та облік робочого часу.
- •37.Поняття і види часу відпочинку.
- •38. Поняття та види відпусток за трудовим законодавством
- •39.Порядок надання щорічних відпусток (основні й додаткові).
- •40.Правове визначення поняття заробітної плати та її структура.
- •41.Сфери регулювання заробітної плати, їх співвідношення.
- •42. Мінімальна заробітна плата та умови визначення її розміру.
- •44.Системи заробітної плати.
- •45.Порядок обчислення середньої заробітної плати.
- •46.Поняття і види гарантійних виплат і доплат.
- •47.Поняття і види компенсаційних виплат.
- •48.Поняття і засоби забезпечення дисципліни праці.
- •49.Заохочення за успіхи в роботі: поняття, підстави, види, порядок застосування.
- •50.Поняття та види дисциплінарної відповідальності працівників.
- •51.Порядок застосування, оскарження та зняття дисциплінарних стягнень.
- •52.Поняття, підстава та умови матеріальної відповідальності сторін трудового договору.
- •53.Види матеріальної відповідальності працівників.
- •54.Визначення розміру шкоди, заподіяної працівником, та порядок її відшкодування.
- •55.Матеріальна відповідальність роботодавця в трудових правовідносинах: підстава, умови, розміри.
- •56. Поняття охорони праці на виробництві та її забезпечення
- •57.Організація охорони здоров'я працівників на підприємстві.
- •59.Поняття і види трудових спорів.
- •60.Порядок вирішення індивідуальних трудових спорів.
- •61.Колективні трудові правовідносини: поняття,особливості,види.
- •62. Поняття та форми соціального діалогу в сфері праці
- •63. Рівні та сторони соціального діалогу у сфері праці
- •64.Права та обов'язки профспілок за Законом України «Про професійні спілки,їх права та гарантії її діяльності».
- •65.Повноваження організації роботодавців та їх об'єднань за Законом України «Про організації роботодавців».
- •66.Поняття і сторони колективного договору, сфера його укладення.
- •67.68. Поняття і сторони колективних угод, сфера їхньої дії.
- •69.Порядок вирішення колективних трудових спорів.
- •70. Право на соціальний захист у системі прав людини: поняття та зміст
- •71. Конституційні засади права на соціальний захист в Україні
- •72. Форми та види соціального захисту в Україні.
- •73. Основні напрямки пенсійної реформи в Україні.
- •74.Поняття та предмет права соціального захисту в Україні.
- •75.Соціальні ризики: поняття та класифікація
- •77. Метод права соціального забезпечення в Україні
- •78.Система права соціального забезпечення
- •79. Поняття та види принципів права соціального забезпечення
- •80. Загальні (галузеві) принципи права соціального забезпечення
- •81. Поняття, особливості та класифікація джерел права соціального забезпечення.
- •82. Закони України як джерела права соціального забезпечення
- •83.Міжнародні акти як джерела права соціального забезпечення
- •84. Поняття та види державних соціальних стандартів і державних соціальних гарантій у сфері соціального забезпечення
- •85. Поняття та види загальнообов’язкового державного соціального страхування.
- •86. Субєкти загальнообовязкого державного соціального страхування, їх права та обов’язки та відповідальність.
- •88. Обєкти соціального страхування. Страховий ризик та страховий випадок.
- •89. Характеристика основних страхових соціальних випадків.
- •90. Принципи загальнообов'язкового державного соціального страхування
- •91. Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.
- •93. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Допомога по безробіттю
- •94. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві
- •96. Структура системи пенсійного забезпечення в Україні за Законом України «Про державне пенсійне страхування».
- •97. Види пенсійних виплат і соціальних послуг за Законом України «Про Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.»
- •98. Страховий стаж у солідарній системі
- •101. Система та принципи недержавного пенсійного забезпечення.
- •102. Державна соціальна допомога: поняття та загальна характеристика.
- •103. Соціальні послуги, їх форма ,види, принципи та суб’єкти надання.
- •104. Соціальні пільги як правовий засіб соціального захисту
- •105. Медична допомога її види та правове регулювання
51.Порядок застосування, оскарження та зняття дисциплінарних стягнень.
Заходи дисциплінарного стягнення, що застосовуються до окремих працівників, які несумлінно виконують свої трудові обов'язки, перераховано у ст. 147 КЗпП. Так, за порушення трудової дисципліни до працівника може застосовуватися тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Право вибору стягнення за порушення трудової дисципліни належить роботодавцеві й не обов'язково у послідовності, зазначеній у ст. 147 КЗпП.
Відповідно до п. 22 ст. 92 Конституції України діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України. Застосування стягнень за порушення трудової дисципліни, не передбачених чинним законодавством, не допускається. Організації встановлювати додаткові заходи стягнення не можуть. Перелік заходів стягнень за порушення трудової дисципліни є вичерпним і складається: з морально-правового (догани) та крайнього заходу — звільнення з роботи.
Дисциплінарне звільнення допускається у визначених законом випадках:
у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. З ст. 40 КЗпП);
за прогул (у тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП);
через появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння (п. 7 ст. 40 КЗпП);
за вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу (п. 8 ст. 40 КЗпП);
у разі одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами (п. 1 ст. 41 КЗпП).
Не є дисциплінарним стягненням:
відсторонення працівника від роботи;
зниження робітникові на один розряд кваліфікаційного розряду за грубе порушення технологічної дисципліни та інші порушення, які спричинили погіршення якості продукції.
Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження й призначення на посаду) працівника.
Право вибору стягнення за порушення трудової дисципліни належить органу, правомочному застосовувати дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо після виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.
Днем виявлення проступку є день, коли особі, якій підпорядкований працівник, стало відомо про вчинення проступку, незалежно від того, чи правомочна ця особа застосовувати дисциплінарне стягнення.
У місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення не зараховується час звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням працівника у відпустці. У цьому разі йдеться про всі відпустки — щорічні, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчу відпустку, відпустки без збереження заробітної плати.
Відсутність на роботі працівника у зв'язку з використанням днів відпочинку не перериває строку для застосування дисциплінарного стягнення.
Дисциплінарне стягнення не може накладатися на працівника пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Якщо працівник не виконує покладених на нього трудових обов'язків попри застосований захід стягнення, то до працівника може застосовуватися, у встановленому законодавством порядку, інше дисциплінарне стягнення, аж до звільнення з роботи.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ст. 61 Конституції України).
За кожне порушення трудової дисципліни може застосовуватися лише одне дисциплінарне стягнення.
До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Відсутність таких пояснень не перешкоджає застосуванню стягнення, якщо роботодавець має докази того, що пояснення від працівника він зажадав, але працівник їх не надав. Таким доказом може бути акт, складений за підписом кількох осіб, яким підтверджується відмова працівника надати пояснення по суті порушення трудової дисципліни.
Обираючи вид стягнення, роботодавець повинен враховувати певні умови.
Працівник має право оскаржити до суду дисциплінарне звільнення, посилаючись на те, що власник або уповноважений ним орган не врахував перелічених факторів.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) й повідомляється працівникові під розписку.
Наказ (розпорядження) про застосування дисциплінарного стягнення з вказівкою мотивів його застосування повідомляється працівнику під розписку в триденний строк (п. 31 Типових правил). Пропущення цього строку означає, що порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення.
Відмова працівника засвідчити своїм підписом факт пред'явлення йому наказу (розпорядження) про накладання дисциплінарного стягнення не впливає на дійсність оголошеного стягнення.
При вирішенні питання про застосування дисциплінарного стягнення до працівників, обраних до профспілкових органів, необхідно враховувати гарантії, визначені для них ст. 252 КЗпП.
Оскарження дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення при загальній дисциплінарній відповідальності працівник може оскаржити у комісію з трудових спорів або безпосередньо до суду у тримісячний строк (ст. 150, 221,225, 233 КЗпП).
Відповідно до ст. 124 Конституції, судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не має права відмовити особі у прийнятті позовної заяви чи скарги лише через те, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.
Статтею 55 Конституції України кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.
Органи, що вирішують трудові спори, не можуть змінити заходу стягнення навіть у тому разі, коли роботодавець не врахував ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди й обставин, за яких вчинено проступок.
Зняття дисциплінарного стягнення. Стягнення до трудової книжки працівника, крім дисциплінарного звільнення, не заносяться (п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах в установах і організаціях). Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то вважається, що працівник не мав дисциплінарного стягнення. Річний строк обчислюється з дня накладання стягнення — дня повідомлення працівникові під розписку про оголошення дисциплінарного стягнення (ст. 149 КЗпП).
Дисциплінарне стягнення може бути зняте достроково за наявності відповідних умов .
Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються. Роботодавець спочатку має зняти з працівника накладене на нього дисциплінарне стяг нення, а вже потім застосовувати заходи заохочення.
