- •1. «Історія дипломатії» як навчальна дисципліна
- •2. Критерії періодизації історії дипломатії та міжнародних відносин.
- •3.Документи давньосхідної дипломатії з Тель-амарнского архіву і Саргонідської бібліотеки.
- •4. Зовнішня політика та міжнародні відносини Давнього Єгипту.
- •5.Зовнішня політика Хетської держави.
- •6. Зовнішня політика Ассирійського царства за часів Саргонідів.
- •7. Міжнародна політика в епоху династії Маур’їв та імперії Гуптів.
- •8.Теоретичні засади зовнішньої політики в Давній Індії.
- •11. Форми міжнародних зв'язків у Давній Греції
- •12.Міжнародні відносини у Гомерівській Греції. Велика грецька колонізація.
- •13.Греко-персидські війни (499-449 рр. До н.Е.) та їх вплив у Середземноморському макрорегіоні.
- •14.Дипломатична боротьба під час Пелопоннеської війни.
- •15.Розвиток міжнародних відносин в Давній Греції в і половині іv ст.. До н. Е.
- •16.Зростання впливу Македонії та зовнішня політика Філіпа іі.
- •17.Становлення імперії Олександра Македонського в Передній Азії.
- •18.Грецька дипломатія в македонсько-елліністичну епоху.
- •19. Основні риси дипломатії Стародавнього Риму.
- •20. Об’єднання Італії під владою Риму (V – ііі ст.. До н.Е.).
- •22. Міжнародна політика Риму в період Республіки.
- •24 Організація дипломатичного апарату в епоху Римської імперії
- •25. Утвердження принципату. Зовнішня політика Октавіана Августа.
- •26. Римська політика і дипломатія на Сході в I - ш ст. Н. Е.
- •27. Утвердження домінату та криза Римської імперії в іv ст..
- •31. Міжнародна політика Візантії за правління Македонської династії (867-1056 рр.).
- •32. Зовнішня політика Візантії у хі-хv ст..
- •33. Епоха феодалізму в Європі і центри міжнародної дипломатії.
- •34. Зовнішня політика Франкського королівства в V – і пол. VIII ст..
- •35. Імперія Карла Великого та її дипломатична практика.
- •36. Верденський поділ 843 р. Та його значення для міжнародних відносин.
- •37. Варварські королівства в Європі і прилучення до дипломатичного мистецтва.
- •38. Арабський халіфат та завоювання арабів
- •39. Китай в середні століття і його міжнародні зв'язки
- •40. Завоювання Монголів та їх вплив на міжнародні відносини
- •41. Імперія Великих Моголів та її міжнародні зв'язки
- •42. Дипломатія Київської Русі
- •43. Папство і середньовічна дипломатія. Боротьба за інвеституру.
- •44. Священна Римська імперія за часів Салічної династії.
- •45. Священна Римська імперія за часів Гогенштауфенів.
- •46.Хрестові походи та їх вплив на міжнародні відносини.
- •47.Норманські завоювання в Європі (VIII-XI ст.). В этом отв, я не совсем уверена!
- •48.Боротьба за об’єднання Франції в XI-XIII ст..
- •49. Зовнішня політика Філіпа іv Красивого. Филипп IV Красивый и Бонифаций VIII
37. Варварські королівства в Європі і прилучення до дипломатичного мистецтва.
Наприкінці IV ст. стало зрозумілим, що колись могутня Римська імперія гине. Варвари масово та безперешкодно селилися на її території. На захоплених землях вони утворювали свої держави — варварські королівства. Перша варварська держава на території Західної Римської імперії — Тулузьке королівство — виникла 418 р. Утворене за згодою імператора Гонорія, воно фактично було самостійним. Столицею королівства стало місто Тулуза.???????????????????
38. Арабський халіфат та завоювання арабів
Халіфа́т — феодальна теократична арабо-мусульманська держава, що виникла внаслідок арабських завоювань VII—IX століть і очолювалася халіфами. Також халіфат як термін означає ісламську теократичну державу, яка має об'єднувати усіх мусульман. Втім лише перший Омейядський халіфат дійсно об'єднував усю умму.
Під контролем цієї держави в період її розквіту були землі Близького Сходу, Африки і південного заходу Європи. Халіфат контактував з такими регіонами як Європа і Великий Євразійський Степ, тісно взаємодіяв з тодішніми утвореннями на цих землях - Великою Булгарією, Тюркським і Хазарським каганатом, Великим князівством Руським, Східною Римською імперією.
Халіфи закликали народ рушати в похід за поширення ісламу, обіцяючи кожному винагороду як за життя, так і по смерті. Світ ісламу перейшов у наступ: розпочалася доба арабських завоювань. Найзначніші загарбання було здійснено за правління другого халіфа — Омара (634 – 644 рр.). Араби відвоювали у Візантії Сирію, Палестину, Єгипет і Лівію, а в Ірану — значну частину його західних земель аж до Закавказзя. Зберігся переказ, що після завоювання Єгипту халіф Омар наказав знищити славнозвісну Александрійську бібліотеку, сказавши: “Все, що відповідає Коранові у стародавніх книгах, є в ньому, а те, що не відповідає, не потрібне мусульманам”.
Воєнним успіхам арабів сприяли переваги у військовій тактиці. Вони створили першокласну легку кінноту, що стрімкими атаками наводила жах на піхоту противника і не менш успішно атакувала важких кіннотників ворога. Її поява стала можливою завдяки винайденню китайцями стремен. Саме спершись на них, арабські вершники розрубували шаблями ворогів майже навпіл. Значну роль відігравало й те, що завоювання арабів мали форму “священної війни в ім’я Аллаха”. Кожен загиблий на цій війні, як казали халіфи, опинявся в раю і отримував вічне блаженство. Воєнні успіхи надихали на нові походи. У завойованих країнах араби захоплювали насамперед майно багатіїв, тому більшість поневолених бачила в них визволителів. Араби давали релігійну свободу населенню завойованих країн, але водночас різними пільгами заохочували перехід місцевих жителів у мусульманську віру. Внаслідок завоювань виникла величезна держава —Арабський халіфат. Вже за перших халіфів розгорнулася боротьба за владу в Арабському халіфаті. Особливо посилилася вона за старого і безвольного третього халіфа — Османа (644 – 656 рр.) і четвертого халіфа — Алі (656 – 661 рр.). Обох їх убили змовники. Після цього престол захопив намісник Сирії Муавія з роду Омейя. Він став засновником нової династії Омейядів. Так розпочався новий період в історії Арабського халіфату.