
- •§ 7. Типи речень
- •§ 8. Порядок слів у реченні
- •Просте двоскладне речення § 9. Головні члени речення
- •§ 10. Зв'язок присудка з підметом
- •§ 11. Другорядні члени речення
- •§ 12. Додаток
- •§ 13. Означення
- •§ 14. Прикладка
- •§ 15. Обставина
- •Односкладне речення в системі простого речення
- •§ 16. Типи односкладних речень
- •§ 17. Нечленовані речення
- •§ 18. Неповні двоскладні й односкладні речення
- •6.2. Просте ускладнене речення
- •§ 19. Речення з однорідними членами
- •§ 20. Речення з відокремленими членами
- •Речення зі звертаннями, вставними і вставленими конструкціями
- •§ 21. Звертання як синтаксична категорія
- •§ 22. Вставні слова, словосполучення і речення. Вставлені компоненти
- •6.3. Складне речення § 23. Складне речення як синтаксична одиниця
- •§ 24. Засоби зв'язку частин складного речення
- •§ 25. Типи складних речень
- •§ 26. Складносурядні речення
- •§ 27. Складнопідрядні речення
- •§ 28. Складнопідрядні речення нерозчленованої структури
- •§ 29. Складнопідрядні речення розчленованої структури
- •§ 30. Безсполучникові складні речення
- •§ 31. Типи багатокомпонентних складних речень
- •§ 33. Пряма мова
- •§ 34. Непряма мова
- •§ 35. Діалог
- •§ 36. Цитата
- •§ 37. Структурні типи складних синтаксичих цілих
- •Пунктуація
- •7.1. Розділові знаки у простому реченні § 1. Тире між підметом і присудком
- •§ 2. Тире на місці пропущеного члена
- •§ 3. Розділові знаки у реченнях з однорідними членами
- •§ 4. Відокремлені означення
- •§ 5. Відокремлені прикладки
- •§ 6. Відокремлені обставини
- •§ 7. Відокремлені додатки
- •§ 8. Відокремлені уточнювальні члени речення
- •§ 9. Розділові знаки у реченнях зі звертаннями
- •§ 10. Розділові знаки у реченнях зі вставними і вставленими конструкціями
- •7.2. Розділові знаки у складному реченні § 11. Розділові знаки у складносурядних реченнях
- •§ 12. Розділові знаки в складнопідрядних реченнях
- •§ 13. Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях
- •§ 14. Розділові знаки у реченнях із прямою мовою
§ 6. Відокремлені обставини
Відокремлені обставини можуть бути виражені одиничними дієприслівниками, дієприслівниковими зворотами, а також іменниками з прийменниками. Вони є поширеними й непоширеними.
1. Обставини, виражені дієприслівниками й дієприслівниковими зворотами.
Виділяються комами:
а) обставини, виражені дієприслівниковим зворотом, незалежно від його місця в реченні: Жовте листя, тремтячи і коли вкриваючись у повітрі, тихо раз по раз сідало на землю, вкриваючи її пишним золотим покриттям (Б. Грінченко); Заплющивши очі, він піддався сумові, що колисає душу (В. Підмогильний).
Примітка. 1. Два й більше дієприслівникових зворотів, з'єднаних між собою інтонацією або повторюваними сполучниками, на письмі один від одного відділяються комою: Хустину кинувши на плечі, надівши плаття весняне, берізка вибігла надвечір і жде чи вітру, чи мене (С. Будний); Він несподівано з'являвся в степу на шляху, чи вийшовши з-за могили, чи випроставшися з яру, високий, кремезний... (В. Підмогильний).
2. Якщо дієприслівникові зворотом з'єднані між собою неповторюваними єднальними чи розділовими сполучниками, то кома між ними не ставиться: Він устав разом із сонцем, довго кашляв, сидячи в солом яній постелі і туго обіпнувшись рябою плащпалаткою (Г. Тютюнник).
3. Якщо дієприслівниковий зворот стоїть після сполучника, то він відокремлюється комою: Він наближався й, кинувши гострий погляд з-під навислих рудих брів, підносив над землею кийок... (В. Підмо-гильний).
б) обставини, виражені одиничним дієприслівником: Щохвилі творим ми нове, йдучи, співаючи і мислячи (В. Бичко).
Примітка. Якщо одиничний дієприслівник означає спосіб дії і своїм значенням близький до прислівника (найчастіше стоїть після дієслова-присудка), то він не відокремлюється: Людина! Це ж яке слово! Його треба завжди стоячи говорити і кашкета скидати (М. Зарудний).
Не відокремлюється:
а) обставина, виражена дієприслівниковим зворотом фразеологічного типу: Працювати не покладаючи рук; сидіти склавши руки; Бігти не чуючи ніг; Говорити не переводячи духу;
б) обставина, виражена дієприслівниковим зворотом, на початку якого стоїть підсилювальна частка / (й); Можна переказати зміст статті і не перечитуючи її вдруге;
в) дієприслівниковий зворот, що за змістом тісно пов'язаний з дієсловом-присудком: Вона читала лежачи на піску;
г) дієприслівниковий зворот (незалежно від його місця в реченні), що виступає в ролі однорідного з іншим невідокремленим членом речення: Оксана стояла непорушно й незводячи з Андрія очей;
ґ) дієприслівниковий зворот, утворений дієприслівником і сполучним словом який, у складі підрядного речення: Це книга, прочитавши яку одержиш насолоду.
П. Відокремлені обставини, виражені сполученням іменників з прийменниками
1. Завжди відокремлюються обставини допусту, виражені іменником з прийменником незважаючи на: Аліна, незважаючи на свій жвавий веселий характер, читала серйозні книжки (О. Іваненко).
2. Обставини, виражені іменниками з прийменниками у зв 'язку з, залежно від, на відміну від, завдяки, внаслідок, з причин, за браком, згідно з, за згодою, відповідно до, на випадок, можуть відокремлюватися і не відокремлюватися. Відокремлення залежить від того, наскільки зворот поширений, близький за змістом до основної частини речення, яка його стилістична функція, залежно від наміру автора: Усі мовні органи, залежно від їх участі у процесі мовлення, поділяються на активні і пасивні. Залежно від положення язика голосні характеризуються за місцем артикуляції й ступенем підняття язика (3 підручника); Всупереч зовнішній легковажності, Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці (О. Гончар); Всупереч тим віщуванням проходили грози (М. Рильський).