52. Сучасна філософська антропологія.

Філософська антропологія (від філософія і антропологія; філософія людини) в широкому сенсі - філософське вчення про природі й сутності людини; у вузькому - напрям (школа) у західноєвропейській філософії (переважно німецької) першої половини XX століття, що виходив з ідей філософії життя Дільтея, феноменології Гуссерля та інших, яка прагнула до створення цілісного вчення про людину шляхом використання і тлумачення даних різних наук - психології,біології, етології, соціології, а також релігії.

Її основоположником виступив німецький філософ Макс Шелер , а значний внесок внести Г.Плесснер , А. Гелен і ряд інших дослідників. Поява філософської антропології як спеціального вчення про людину стало своєрідним підсумком нарощування філософського людинознавства . М. Шелер писав: "Питання :" Що є людина і яке його положення в бутті ? " - Займали мене з моменту пробудження мого філософського свідомості і здавалися більш істотними і центральними , ніж будь-який інший філософське питання » Шелер розробив велику програму філософського пізнання людини у всій повноті його буття. філософська антропологія , на його думку , повинна з'єднати конкретно-наукове вивчення різних сторін і сфер людського буття з цілісним філософським його осягненням . Тому , на думку Шелера , філософська антропологія - це наука про метафізичне походження людини , про її фізичний, духовний і психічному засадах у світі , про ті сили, які ним рухають і які він наводить у рух. Термін « філософська антропологія » вживається в двох основних значеннях . Часто під ним називають розділ філософського знання , присвячений всебічному розгляду проблеми людини . Разом з тим , термін « філософська антропологія » закріплений і за конкретною сучасною філософської школою , головними представниками якої були німецькі філософи М.Шеллер , А. Гелен , Г.Плесснер та інші представники «філософської антропології » висунули програму філософського пізнання людини у всій повноті його буття. Вони запропонували з'єднати онтологічне , природниче і гуманітарне вивчення різних сфер людського буття з цілісним філософським осягненням . Принциповим завданням філософської антропології є розробка проблеми сутності людини. Е.Херстенберг уточнює: «філософська антропологія - це вчення про людину з точки зору буття самої людини. Тим самим вона докорінно відрізняється від усіх наук , які також вивчають людини , але робить це з регіональних точок зору: філософської , біологічної , психологічної , лінгвістичної». у чому конкретно « філософські антропології » вбачають сутність людини ? у вирішенні цього питання їх погляди розходяться. М.Шеллер , вважає , що такою сутнісної ідеєю людини є антропологічний дуалізм духу і життя . Сутнісне визначення людини , з точки зору німецького , є одночасне визначення його особливого становища в порядку буття. Відповідно принцип антропологічного дуалізму буде як сутнісною характеристикою людини , якщо буде доведено на основі цього принципу особливе становище людини в бутті. і оскільки життя як один із способів антропологічного дуалізму в поданні М.Шеллера є чимось спільним для людини і решти органічного світу , то людина може претендувати на особливе становище в бутті , якщо тільки дух постане як щось принципове для жизни.В роботі « положення людини в космосі » статус людського буття виявляється в космічній перспективі через співвідношення людини з іншими формами органічного світу в плані становлення і еволюції психічного початку: чуттєвого пориву , інстинкту , асоціативної пам'яті і практичного інтелекту . Життя людини містить в собі ці форми відносини зі світом і в цьому сенсі людина в принципі не відрізняється від тварини. І.М.Шеллер переконаний , «людина - природна людина є тварина . Він не розвинувся з тваринного світу, а був , є і завжди залишиться твариною » . Однак між людиною і рештою тваринним світом , на думку М.Шеллера , мається сутнісне розходження . Ця різниця зумовлена ​​наявністю у людини духу. Найбільш базисно важливою характеристикою людського духу оголошується його« відкритість миру » . Тварини органи середовищем проживання , дух же людини долає обмеження середовища і вихід у відкритий світ , усвідомлюючи його саме як світ. в силу цієї свободи дух здатний осягнути якісне буття предметів в їх об'єктивному бутті. у силу цього людський дух постане як об'єктивність. з цих базових якостей людського духу виростають такі його складові , як здатність до інтелектуального пізнання і емоційно - чуттєве ставлення до світу.