- •Визначення поняття "філософія". Предмет філософії, методи та її значення.
- •3. Поняття світогляду. Структура світогляду.
- •4. Історичні типи світогляду (загальна характеристика).
- •5. Міфологія як тип світогляду.
- •6. Релігія як тип світогляду.
- •7. Філософія як тип світогляду.
- •8. Філософія і наука.
- •9. Досократівська філософія.
- •10. Антична філософія класичного періоду (загальна характеристика).
- •11. Перші грецькі мудреці. Мілетська школа.
- •13. Антропологічний поворот в античній філософії. Сократ.
- •14. Античний атомізм. Загальна характеристика і представники.
- •17. Вчення про матерію і форму в Арістотеля.
- •18. Основні етапи розвитку та напрями середньовічної європейської філософії (загальна характеристика).
- •19. Поняття патристики. Філософія Августина Аврелія.
- •20. Поняття схоластики. Філософія Фоми Аквінського.
- •21. Суперечка про універсалії в середньовічній філософії: номіналізм та реалізм.
- •22. Проблема людини в християнському віровченні.
- •24. Космологія Дж.Бруно.
- •25. Філософські погляди в працях природодослідників: м.Коперник, г.Галілей, л. Да Вінчі.
- •26. Філософія доби Відродження (основні ідеї та представники).
- •27. Загальна характеристика Нового часу.
- •28. Проблема методу пізнання в філософії Нового часу: емпіризм та раціоналізм
- •29. Філософія ф.Бекона (концепція "ідолів", індуктивний метод пізнання).
- •30. Філософія р.Декарта (методологічний сумнів, теза "мислю - отже існую", дедуктивний метод пізнання).
- •31. Філософія доби Просвітництва. Загальна характеристика, основні проблеми та представники.
- •32. Загальна характеристика та основні проблеми розгляду в німецькій класичній філософії.
- •33. Теорія пізнання і.Канта (поняття "річ в собі", апріоризм та трансценденталізм).
- •34. Основні ідеї філософії й.Фіхте.
- •35. Філософська концепція ф.Шеллінга.
- •37. Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха.
- •38. Філософська думка доби Київської Русі.
- •39. Формування та розвиток українського романтизму г. Сковороди
- •40. Філософія в Києво-Могилянській Академії.
- •41. Питання. Сучасний філософський ірраціоналізм
- •42. Філософія Життя
- •43. Основні етапи розвитку уявлень про буття: античність
- •44. Основні етапи розвитку уявлень про буття: Середньовіччя.
- •45. Основні етапи розвитку уявлень про буття: Новий час та німецька класична філософія
- •46. Метафора свідомості в культурі та філософії античності.
- •47. Християнська концепція внутрішнього духовного світу.
- •48. Проблема свідомості у філософії Нового часу.
- •49. Уявлення про природу людини в античній та середньовічній філософії.
- •52. Сучасна філософська антропологія.
3. Поняття світогляду. Структура світогляду.
Світогляд – сукупність уявлень людини про себе, про світ, про свої взаємини зі світом, про своє місце в світі та життєве призначення. Це складне, синтетичне, інтегральне утворення суспільної та індивідуальної свідомості, у якому пропорційно представлені знання , переконання, вірування, моральні, етичні, естетичні, релігійні, культірні та ін. цінності. Завдяки цінностям світогляд набуває духовно-практичного характеру, тобто будь які вияви реального світу формують духовний світ людини, підлягаючи певним оцінкам. Цінності розділяють світ, надають йому смисловий лад і полегшують орієнтацію людини у світі. Світогляд є формою загального людського самовизначення:
Дає людині не просто закони, знання реальності, а знання з певною оцінкою та відношенням;
Предмет світогляду – відносини людини зі світом;
Світогляд становить основне ядро особистості, бо він формує підґрунтя для намірів та планів людини. Він формує важливі життєві цінності, з яких ми утворюємо норми поведінки та життєву позицію. Світогляд дозволяє самоутвердитись особі в навколишньому середовищі. Щоб мати чітку орієнтацію в світі людині не потрібні докази істинності знання про світ. Отже, для розуміння, усвідомлення всіх цих питань, розв'язання більш конкретних практичних завдань потрібен широкий кругозір, бачення перспектив розвитку світу і людства, треба розуміти сутність всього, що відбувається в світі і в більш конкретному середовищі. Необхідно розуміти смисл і мету нашого життя: що ми робимо і для чого, які наші устремління, як вони сприймаються людьми тощо. Сукупність таких уявлень про світ та місце і роль людини в світі можна назвати світоглядом. Звідси випливає, що світогляд включає та синтезує низку інтелектуальних утворень: цінності, переконання, знання, бажання, погляди, принципи, життєві орієнтири. Якщо проаналізувати сукупність елементів світогляду, можна виділити органічно взаємопов'язані підсистеми. Це — пізнавальна, ціннісно-нормативна, морально-вольова та життєво-практична. Пізнавальна підсистема полягає в тому, що світогляд формується насамперед за допомогою знань. До складу світогляду входять повсякденні (життєво-практичні) та наукові (природничі, технічні, суспільні) знання, а також різноманітні форми суспільної свідомості — політична, правова, моральна, естетична, релігійна. Запас знань особи чи суспільства в цілому створює надійне підґрунтя для відповідного світогляду. Ціннісно-нормативний компонент тлумачить, що у світогляді крім знань про світ і людину відображаються також певні поняття цінностей. У свідомості людей формується конкретне ставлення до всього, що відбувається, залежно від їх цілей, потреб, інтересів, розуміння сенсу життя тощо. Морально-вольовий компонент твердить, що у людини виникають світоглядні ідеали,що людина в силі обирати. Підсистема життєво-практична - Від знань та системи ціннісних орієнтацій залежить поведінка людини, її життєва позиція.
Структура світогляду залежить від певних чинників. Залежно від співвідношення інтелектуального та емоційного досвіду людей світогляд поділяється на: Світовідчуття – спосіб ствердження світогляду, в якому світ і ставлення людини до нього відтворюються у чуттєво-емоційній формі. Це є духовний стан людини, який визначає прийняття чи неприйняття людиною світу, її довіру або недовіру у ставленні до людей тощо.
Світосприйняття – на цьому рівні світогляду світ дається людині як цілком предметна реальність, яка певним чином організована та впорядкована. На цьому етапі утворюється цілісний образ світу.
Світорозуміння – рівень світогляду, на якому відбувається подальша конкретизація світосприйняття, що перетворює його в вищий рівень організації світогляду, що дозволяє надати людині мотиви та орієнтири вибору у кожній життєвій ситуації. Тобто світ набуває цілісності.
Світогляд виконує найважливіші функції в житті людини. Як активний духовний чинник світогляд є основою життя. Він забезпечує освоєння та зміну людиною навколишнього світу. Адже світогляд об'єднує знання і почуття у переконання. А це визначає певну поведінку та дії особистостей, соціальних груп, націй, народів.
