5. Інтер’єр центрального нефа Софійського собору в Києві.*

У Києві як і у Візантії був споруджений храм Святої Софії, просторова організація СК відповідає середньовічній моделі світу. В куполі зображений Христос Пантократор в супроводі архангелів, в аспиді – Богоматір Оранта. Ці зображення ілюструють середньовічний іконописний канон: перевага віддається духовній красі; композиційним центром є очі – «дзеркало душі». Христос благословляє тих, хто прийшов до храму, жестом благословення; золоте тло означає присутність Бога й символізує горний світ. Трохи нижче зображення Оранти, показана сцена Євхаристії. Ісус стоїть біля престолу й благословляє своїх учнів хлібом і вином. Важливо, що фігура Христа показана двічі – праворуч і ліворуч від престолу, тоді як кожен із впостолів показан один раз. Це означає, що персонажі перебувають у неземному вимірі. Божественний час – це вічність, земний час – мить на тлі цієї вічності. Згідно з каноном, апостоли показані майже однаково. Відкриті долоні апостолів означають прийняття благословення.

6. Богоматір Оранта. Мозаїка апсиди Софійського собору в Києві.*

Марію Затупницю вважали захисницею Києва, давні майстри втілили цю ідею в зображенні Богоматері Оранти. Загалом існувало декілька видів зображення: - Орната; -Одигітрія; -Елеуса. Образ прикрашає вівтарну частину храму. Сферична поверхня апсиди вимагала особливого зображення. Усе тло художник виклав золотою смальтою, при освітленні постать огорнута м\яким, неяскравим, золотистим сяйвом. Ефект фокусу світла. Серьозне, непорушною, всесильною. Синє, золотисте, чорні надають постаті урочистості, святковості. Контури зображення і внутрішні лінії чіткі і виразні, це надає постаті рівноваги та дійсної непорушності.

7. Христос Вседержитель (Пантократор). Мозаїка купола Софійського собору в Києві.*

Ісус вже показан мудрим чоловіком, який опікується усім світом. Він являється для людей суворим і справедливим суддею. На межі тисячоліть людство особливо очікувало Страшного Суду, тобто вірило, що Ісус прийде вдруге і буде судити людей, відділяючи грішних від праведних. Простір ікони будується за законом зворотної перспективи, уявні лінії сходяться не за полотном, а перед ним. Зворотна перспектива передбачає розширення передніх предметів.

8. Євхаристія. Мозаїка апсиди Софійського собору в Києві.*

Зображена у середньому регістрі апсиди. Багатофігурна, найбільша за масштабом та одна з найархаїчніших композицій. Це зображена символічна сцена причащання апостолів. Монументальний стиль софійських мозаїк, суцільне золоте тло, лаконізм колориту, прощенність зображення, відсутність лінійної перспективи.

9. Дмитро Солунський. Мозаїка собору Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві. Поч. ХІІ ст.*

Святий великомученик, жив у м. Сулуні. Дмитро постраждав від переслідувань християн римським імператором у 4 ст. Увійшов до пантеону як захісник і покровитель військових справ, в ті часи для русича особливо був близький образ воїна-захисника. Воїн зі списом і щітом, сильний, красивий, вольове обличча, золото кольчуги проминисто перегукується з сяючим золотом тлом мозаїки.

10. Успенський собор у Володимирі-Волинському. 1160.

Збудований князем Мстиславом Ізяславовичем, вироблений за типом шестистопного хрестово-купольного одноверхого храму, що свідчить, що його будували київські будівничі. Стіни храму гармонічно розчленовані арками на півколонах, мав фрескові розписи, це єдина пам\ятка давньоруського мистецтва до монгольської навали.

11. П’ятницька церква в Чернігові. Кін. ХІІ-ХІІІ ст.

Збудована чернігівськими людьми на п\ятницькому полі, невелика за розмірами, струнка за прапорціями, із близька і далику ця церква сприймається у рвучкому пориві вгору, це підкреслюється вертикальними профільованими пілястрами, регістрами вікон та декоративними нішами, що зменшуються вгору. Червона цегла контрастує з білим тлом ніш і сріблястим кольором покрівлі, все разом створює радісну гамму.