Список пам’яток

1. Трипільський розписний посуд. Енеоліт.*

Орнамент трипільської кераміки. Орнамент писанки з міфологічними мотивами. Поверхня посудини поділена на «просторові» зони. У «верхньому небі» хрести й хвилясті лінії, які символізують вічних рух сонця (нескінченність життя), крапки «нижнього неба» ототожнюються з краплинами дощу. Ще нижче знаходиться земля – ромби з крапками. Посуд з таким орнаментом наділявся магічними властивостями. Для впливу на небесну вологу трипільці використовували глечики з так званим «зміїним орнаментом». У світовій міфології змія часто пов\язується з водою і таке зображення здатне притягати дощ.

2. Скіфська пектораль.*

Пектораль із Товстої могили – нагрудна прикраса скіфського царя 4 ст до н.е. Пектораль виявлено 1971р під час археологічних досліджень поховання у кургані скіфського періоду Товста могила Дніпропетровської області. Вважають, що пектораль виготовили давньогрецькі майстри-ювеліри на замовлення знатних скіфів, і датують 4 ст. до н.е. Композиція пекторалі складається з трьох рівнів. Найнижчий – анімалістичні сцени за участю міфологічних та реальних звірів. Середній – флористичні мотиви. Верхній – сцени за участю скіфів та домашніх тварин.Є кілька версій-інтерпретацій зображених мотивів. На пекторалі зображено побутові сцени з життя скіфів; скіфська легенда про Золоте руно та двох братів, що вирушили на його пошуки.

3. Збруцький ідол. Вигляд з чотирьох боків.*

Універсальна модель світу знайшла відображення в багатьох скульптурних пам\ятках. Знайден 1848р біля м.Гусятина. Це чотиригранний стовп, прикрашений рельєфними зображеннями. Чотири грані й звернені на чотири сторони світу обличчя. По вертикалі стовп ділиться а три частини: верхня зображує чотирьох богів «верхнього світу», середня відводиться людям, а нижн являю собою потойбічний світ. Ця пам\ятка втілює ідею цілісного Космосу. Більшість дослідників вважають, що божество «нижнього світу», яке стоїть навколішках і підтримує знизу землю з людьми – це бог потойбічного світу Велес. У верхній частині зображена богиня вологи й родючості Мокош з рогом достатку в руках;жіноче божество з обручкою – богиня кохання й шлюбу – Лада. Сам ідол – бог Род, який мислився божеством родючості. Основна функція цього бога - народження нового життя.

4. Софійський собор у Києві. Хі ст.*

Ярослав Мудрий будує «Руську митрополію» - Софійський собор(1037р). Софія Київська багато в чому наслідувала Софію Константинопольську. Ідея храму як гармонізованого космосу. У членуванні горизонтальної площини храму простежується сприйняття часу не тільки як спрямованого в одному напрямку – від створення світу до Страшного суду, є і циклічний час. Традиція розташування христологічних розписів запрошувала «глядача» до кругового руху в інтер\єрі храму. Євангельська оповідь бере свій початок у північному кінці центрального хреста. Потім повіствування переходить у південну, звідти – в західну частину храму. Смислова й хронологічна послідовність розгортається за годинниковою стрілкою. Спочатку «зчитувались» зображення на 3-х склепіннях, друге коло складалося із зображень над арками хорів. Заключні епізоди євангельської оповіді розміщувались у простінках нижнього ярусу. У вівтарній частині – зображення «Євхаристії». Вертикальна структура інтер\єру храму символізує сходження від «земного», тлінного – через циклічне – до позачасового, вічного, вселенського рівня. Нижній регістр земної церкви – апостолів, другий ярук – христологічний, третій(«небесний») – «церкві небесній». У давнину це – величезний хрестово-купольний п\ятинефний храм, оперезаний з півночі, півдня й заходу двома рядами галерей. Внутрішній ряд галерей мав 2 поверхи. Первинно собор мав 13 куполів. Пірамідальність зовнішніх форм давньоруського храму дає ефект стягнення всіх зовнішніх векторів до вершинної символіко-смислової точки собору – хреста на головному куполі, з іншого боку – створює своєрідний ритм у внутрішньому просторі споруди. Давньоруська традиція традиція ґрунтувалася на іншій важливій міфологемі – «повернення всередину», «сходження в…» Софіївський собор дійшов до нас в «убранні» стилю укр..бароко 17-18ст. Марію-заступницю вважали захисницею Києва. Давні майстри втілили цю ідею в мозаїчному зображені Богоматері-Оранти. Образ Оранти в Софії Київській винесений на чільне місце – він прикрашає вівтарну частину храму. Поєднання в інтер\єрі мозаїки із фрескою належить до оригінальних рис Софії Київської. Відтінок світкості має й така риса архітектури побудови, як надзвичайно розвинуті хори собору. На думку дослідників, ця особливість є результатом княжого замовлення.