38.Імпресіонізм в кр. Культурі

Імпресіоністичний ідеал був шляхом для руйнування реалістичного ідеалу. Якщо світ є комплексом індивідуальних подій з тими відчуттями, за допомогою яких ці події описуються, то його можна розглядати як царство неповторних митей - «швидкоплинний» світ. О.Мурашка – майстра психологічного портрета, автора відомої картини

На західноукраїнських землях впливи імпресіонізму ще

більш помітні: творцями імпресіоністичного пейзажу стали І.Труш та

М.Бурачек; розквітає талант О.Новаківського, який малює у дусі

символічного імпресіонізму. витончені особисті враження та спостереження мінливих миттєвих відчуттів та переживань, природу, схопити мінливі ефекти світла — проте на відміну від неокласицизму не зобов'язувалися об'єктивно відображати реальність, а натомість поділитися власними почуттями з спостерігачем твору, вплинути на нього. Термін уперше використовувався в негативному значенні при критичній оцінці твору Моне «Враження, схід сонця»

39.Становлення професійного театру вУкр. (19ст)

І.Карпенко-Карий, Саксоганський, Садовський

В середині ХІХ століття українська драматургія й театр перебували у глибокій кризі.

В ці часи не було жодної української школи, заборонялося видавати українською мовою книги, газети, журнали та все таке інше. ливе місце посідала шкільна драма.

У цьому контексті не можна обійти увагою також сумнозвісний валуєвський циркуляр від 1863 року, спрямований на серйозне обмеження функціонування в суспільстві української мови, так званий Емським указ Олександра ІІ в 1876 році, за яким заборонявся український театр, і т.п.

У суспільстві домінує думка, що українське мистецтво немає нічого спільного зі справжньою високохудожньою культурою. Репертуар його складався з творів національної драматургії – І. Котляревського (“Наталка Полтавка»), Т. Шевченка (“Назар Стодоля”), Г. Квітки-Основ’яненка, А. Велісовського, Д. Дмитренка ), М. Старицького (“Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка”), а також п’єс самого М. Кропивницького (“Доки сонце зійде, роса очі виїсть)

40. Історичні умови культурного розвитку в Україні у 20 ст

В 20 века развитие культуры непосредственно зависит от "власть имущих". то есть при разных дядях во главе гос-ва разное развитие

во времена УЦР культура популяризировалась

во времена гетмана Сагайдачного тоже (он известен своими культурными и либеральными реформами: школы строил, театры реконструировал)

Директория прохладно относилась к культуре

когда была революция, навязывали соц. реализм; были тотальные массовые репрессии, преследования инакомыслящих; тоталитаризм в общем со стороны Сталина и его приспешников (первых секретарей вкпб: Кагановича, Косиора и т.д.) как следствие возникает растрелянное возрождение (ну, тут ясно)

Западно украинские земли в составе Польщи, Чехии и Румынии подвергались политикам этих гос-в. и в культурной жизни тоже (католичество там, навязывание своих культур), а потом эти территории советизируют, если помнишь

После войны пришел Хрущев и начал все либерализировать и разрешать; повозвращал из ссылок всех деятелей культуры и дал им почти спокойно вздохнуть

потом чуваками, которые отвечали за Украину (не помню пост. а нет, помню: председатели вепб(у)) были ШЕлест, а потом ЩЕрбицкий. Шелест был нормальный такой парень, любил Украину (за это его и отстранили от власти), а ЩЕрбицкий - с точностю да наоборот.

на таком фоне возникают диссиденты

Диссидентское движение в Украине

Диссидентское движение возникло в Украине в сер. 50-х гг. и был общеукраинским явлением: охватывал различные социальные слои населения всех регионов республики.

Диссидентское движение ставил цель свободное развитие украинской культуры и языка, обеспечения гражданских прав и был проявлением национально-освободительного движения. Следует подчеркнуть, что большинство диссидентов не выступали против советской власти и придерживались мирных форм деятельности. Украинские диссиденты были реформистами, а не революционерами.

Ядро украинского диссидентства составили уже известные Вам "шестидесятники" - поэты Л. Костенко, В. Симоненко, Г. Винграновский, критики И. Дзюба, И. Светличный, Е. Сверстюк, художница А. Горская, переводчик М. Лукаш. Впоследствии к ним присоединились В. Стус, В. Голобородько, Игорь и Ирина Калинец, братья Горыни, генерал П. Григоренко и другие.

а потом перестройка

свободные выборы, много партий, простор для мышления и для культуры ( выступай, пиши - не хочу, ведь всё можно), и тут понеслаааааааааааааась

много всего образовалось(Хельсинкский союз, культурологический клуб, Всеукраинское товарищество «Просвита» им. Т.Г. Шевченко.)