36.Доба романтизму в укр.. Культурі

Романтизм – це специфічний етап у розвитку європейської культури, що виник на межі 18-19 ст. Романтизм же пробудив інтерес до власних коренів, до історії свого народу, до його героїчного минулого Не знаходячи опори в теперішньому, романтизм розвиває природний зв’язок часів, ідеалізуючи минуле, особливо античність та середньовіччя, патріархальний образ життя, ремісничий устрій, лицарський кодекс честі; конструює майбутнє, вільно маніпулюючи часовим потоком. З огляду на це у малярстві навіть почав культивуватися коричневий колір, який вважався живим і живописним, бо міг імітувати музейний колорит і тим самим кодувати ностальгічне відчуття, що викликане швидким історичним часом. О.Шпенглер назвав цей колір патиною часу. Надзвичайний герой не може мати звичайних людських почуттів та інтересів. Тому романтичним творам завжди притаманні бурхливі почуття, рокові пристрасті. Не знаходячи задоволення в дійсності, вони поринали у мрії.

Романтичний герой був близький автору, і нерідко виступав як його alter ego. Тому часто в творах митців-романтиків можна прогледіти постать самого автора, а в житті їх геров життя автора. . Не менш трагічною є постать романтика Т.Шевченка, що так і не втілив у життя своїх мрій. У коханні, що тричі з’являлося в його долі, жодного разу так і не відбулося щасливої розв’язки. Прагнучи все життя свободи, він-таки знаходить її, але вже не молодим бунтівником, навколо якого все вирує й кипить, а хворим, майже всіма забутим. І зовсім інший тип у картині „Дівчина з Поділля”. Це романтично ідеалізований жіночий образ. Молода дівчина в національному костюмі відзначається гармонійною красою і національною типовістю. Одухотвореність образу доповнюється спокійним мальовничим пейзажем.

37.Реалізм як творчий метод: умови виникнення, характерні риси, провідні майстри.

У к.XIX – поч. XX ст. капіталістичний спосіб виробництва стає панівним у світі. У промисловості відбувається переворот характеру праці. Виробництво машин машина¬ми тягне за собою перебудову світу предметного багатства, і, як результат, породжує економічне відчуження. З іншого боку, неухильний поступ у сфері економіки вимагає нових досягнень у розвитку науки. Уже з кінця ХІХ ст. наука становить суцільний революційний переворот.

Стає зрозумілим, що картина світу, яку запропонував Г.Галілей та І.Ньютон, пояснює лише верхню частину великого айсберга реальності. Митці відмовляються від спостережуваного світу як джерела емоцій і починають пошук у виразності неспостережуваного.

Імпресіонізм (від франц. враження) прагне найбільш природно відтворити реальний світ у його рухлиивості й мінливості, передати свої швидкоплинні враження. Імпресіоністи (Едуард Мане, Огюст Ренуар, Едгар Дега) вносять в мистецтво безпосередність живого. Символізм (від грецьк. знак, пізнавальна прикмета) зосереджується здебільшого на художньому вираженні непізнаваних сутностей, світу видінь і марень, що не доступні раціоналізму, а лише інтуїції. В українській культурі символізм з'являється лише на поч. ХХ ст. (О.Олесь, М.Вороний, Г.Чупринка й ін.) не лише під впливом європейської культури, а й завдяки власним джерелам, що віддзеркалювались в “філософії серця”.