§ 103. Єдність граматичних і лексичного значень слова

Усі повнозначні слова, на відміну від слів неповнозначних (службових), становлять єдність лексичного і граматич­них значень. У реченні Весною вишенька розцвіла слово весною означає в час весни, вишенька — плодове дерево, а розцвіла — вкрилася цвітом. Усе це лексичні значення слів. Але, крім лексичного, слова ці мають ще й інші значення: весною — прислівник, обставина часу; слово вишенька має значення жіночого роду, вказує на предмет, який існує в одному ек­земплярі (граматичне значення однини), виступає суб'єктом дії (граматичне значення називного відмінка), сам предмет сприймається як зменшувальний щодо розмірів, з відтінком пестливості (граматичне значення суб'єктивної оцінки); сло­во розцвіла означає, що відповідна дія — стан є реальною (граматичне значення дійсного способу), що вона досягла певного результату (граматичне значення доконаного виду); відбулася до моменту мовлення (граматичне значення минулого часу) тощо.

Кожне окреме повнозначне слово має своє, індивідуальне, тільки йому властиве лексичне значення (пряме і єдине для нього або пряме в єдності з переносним). Водночас слову властиві й кілька граматичних значень. /Лексичне значення є для слова основним,! а граматичні—додатковими, загаль­ними і спільними для даного слова і багатьох інших слів. Так, слово довгоносик означає комаху родини жуків з довгими хоботками, небезпечного шкідника рослин. Таке лексичне значення притаманне лише цьому слову, тоді як його граматич­ні значення (чоловічий рід, називний відмінок, однина) ха­рактерні і для безлічі інших слів (диспансер, заклик, інтер­нат, ландшафт і под.). Лексичне значення слова довший таке саме, як і в його початковій формі довгий, тобто такий, що має велику довжину (протилежне до короткий); грама­тичні значення слова довший: чоловічий рід, однина, назив­ний відмінок, вищий ступінь порівняння, який вказує на вищу міру у вияві ознаки.

Службові слова виражають лише граматичні значення просторовості {перед лісом), часу (перед боєм, після дощу), єднальності (мир / війна), протиставлення (може, але не хоче) тощо (див. § 106).

Завдання. Користуючись словником, визначте лексичне й грамати¹ значення поданих слів.

Відвідувач, ерозія (грунту), морфологія, звітно-виборний , калькуттський, вісімдесят, розполював, по-ударному.

188.

§ 104. Основні засоби вираження

граматичних значень слова

Для вираження граматичних значень здебільшого використовуються такі мовні засоби: 1. Закінчення. Переважна більшість слів української мови — це слова змінювані, отже, мають закінчення. Тому закінченням найчастіше виражаються граматичні значення _того самого слова. Наприклад, в іменниках планета, коме­та, ракета закінчення -а виражає такі граматичні значення: роду (жіночого), числа (однини), відмінка (називного). Закін­чення -или у дієслові сидиш вказує на дійсний спосіб, теперіш­ній час, другу особу й однину. Як бачимо, одним закінченням одночасно виражаються кілька граматичних значень. Кожне окреме закінчення є виявом окремої форми слова: скільки закінчень у слові, стільки і форм слова.

У багатьох словах засобом вираження граматичних зна­чень виступає нульове закінчення, тобто матеріально не вира­жене. Це закінчення виділяється в якійсь одній формі слова при зіставленні її з усіма іншими формами, у яких закінчення матеріальне, зовнішнє, звукове. Наприклад, в іменнику фабрик (пор.: фабрика, фабрики, фабриці і т. д.) закінчення нульове, але воно вказує на число (множину) і відмінок (ро­довий).

2. Суфікси і префікси використовуються переважно для творення слів з новим лексичним значенням: дід — прадід, хід — вихід, писати (корінь пис-) — писар, пись-м-ен-ник; курс — курсант.

Однак суфікси і префікси можуть в окремих групах слів виконувати і суто граматичну функцію, тобто виражати тільки граматичні значення. Так, за допомогою суфікса -ш- (-іш-) утворюється вищий ступінь порівняння (дешевий — дешевший, червоний — червоніший), а префіксом най- виражається гра­матичне значення найвищого ступеня (дешевший — найдешев­ша, червоніший — найчервоніший). За допомогою суфікса "Л-, -в у дієсловах виражається граматичне значення минуло­го часу (бра-ла — бра-ло — бра-ли — брав); префікси час­то використовуються для вираження граматичного значення Доконаного виду (благати — вблагати, екзаменувати — про-екзаменувати); в іменниках особливо поширені спеціальні ^Суфікси для вираження граматичного значення суб'єктивної оцінки (зменшеності, пестливості, згрубілості тощо); діти-нонька, сонечко, бджілочка, хлопчисько, гладуха, вітрище. wl Суфіксом одночасно може виражатися нове"-лексичне зна­чення слова і значення граматичне: піч (жін. рід) — пічник ■^ЧОл- рід), Вінниця — вінничанин, море — моряк.

189.

3. Чергування звуків. Самим тільки чергуванням звуків граматичні значення слова виражаються рідко, наприклад; схиляти (недок. вид) — схилити (док. вид), везти—возити, вмирати — вмерти, садити — сидіти — сісти. Звичайно, чергування звуків відіграє допоміжну роль у вираженні граматичних значень слова; основна роль належить закін­ченням, суфіксам і префіксам: перемога — перемозі, козак — козаче, рука — ручка, збирати — зібрати — зберу, заряди­ти — заряджати, мостити — вимощувати.

4. Суплетивізм. Так називається спосіб вираження гра­матичних значень у словах за допомогою слів з іншим звуко­вим складом: я (однина) — ми (множина); я (наз. відм.) —. мені (дав. відм.); гарний — кращий (вищий ступінь порів­няння); погано — гірше; брати, говорити (недок. вид) — взяти, сказати (док. вид).

5. Службові слова. Прийменники, наприклад, цілком са­мостійно у незмінюваних словах та разом із закінченням у словах змінюваних виражають одне з граматичних значень тих слів, до яких приєднуються: до купе, до межі (род. відм.) — в купе, на межі (місц. відм.).

Сполучник і виражає граматичне значення єднальності {земля І небо), сполучник а — граматичне значення протистав­лення {здібний, але ледачий) і т. д.

За допомогою частки б {би) виражається граматичне зна­чення умовного способу: законспектувала б, працював би.

6. Наголос.Наприклад, іменники весни, голови, ріки мають граматичні значення родового відмінка та однини, а іменники весни, голови, ріки — граматичні значення множини і називного відмінка; так само наголосом розрізняються і виражаються різні граматичні значення в дієсловах: скли­кати, прислухатися (недок. вид) — скликати, прислухати­ся (док. вид).

7. Порядок слів. Цей спосіб вираження граматичних зна­чень відіграє допоміжну роль, виявляє себе тільки в реченні, при наявності слів однакової граматичної форми. Наприклад, гнів, біль — іменники чолового роду, вжиті в однині. Якого ж вони відмінка? В реченні Гнів викликав біль іменник гнів перед дієсловом-присудком має граматичне значення на­зивного відмінка і значення підмета (це також граматичне, точніше — синтаксичне значення), а іменник біль, оскільки ' стоїть після дієслова-присудка, має граматичні значення¹ знахідного відмінка і додатка. Навпаки, в реченні Біль викликав гнів іменник біль уже набув граматичних значень називного відмінка і підмета, а гнів — знахідного відмінка і додатка.

Завдання. Спишіть подані слова. Визначте засоби (засіб) вираженні» граматичних значень.

190.

Античний, боцман, він — його, водопоєм, гноблення, де-_Ь7,тирічка, електрощиток, жатка-самоскидка, з'ясовує, інже­нери, їстівний, кальмар, ламай, монополією, надморський, озера — озёра, осліпнути, прапрадіда, реквізуємо, сіро-зе­леної, не травмуйте, укомплектований, цех-лабораторія.

Запитання і завдання для повторення

1. Що вивчає граматика? Які її розділи?

2. Що є спільного між граматичними значеннями і граматичними катего­ріями? Чим вони розрізняються?

3. У чому виявляється граматична форма слова?

4. Визначте характер взаємозв'язку між лексичним і граматичним значен­ням слова.

5.Схарактеризуйте засоби вираження граматичних значень слова.

191.