V. Лексикологія 7

§ 51. Предмет лексикології, її розділи

Лексикологія (від гр. lexikos — словниковий і logos—, вчення) — це розділ науки про мову, в якому вивчається лек-= сика (від rp. lexis — слово) мови, тобто її словниковий склад. Терміном «лексика» прийнято позначати всю сукупність слів. у мові і всю сукупність значень, які закріпилися за словами в процесі багатовікового всенародного користування мовою.

Лексикологія вивчає словниковий склад мови з різних точок зору: досліджує внутрішнє членування словника мови, виявляючи в ньому лексику споконвічну й лексику запози­чену, інтернаціональну й національну, загальновживану і професійну, нейтральну й емоційно забарвлену, активну иі пасивну, нову й застарілу; в лексикології вивчаються також] однозначні й багатозначні слова, омоніми й синоніми, пароні: ми й антоніми, а також інші групи слів.

Лексикологія, в свою чергу, поділяється на такі розділи 1) семасіологію — вчення про семантику (лексичне значення слів; 2) етимологію — вчення про походження слів; 3) онома стику — вчення про власні назви людей (імена, прізвища' географічні назви (назви країн, міст, сіл, озер, рік, морії океанів); 4) термінологію — вчення про терміни (однозначн слова науки, техніки і т. п.). і

Завданням лексикології є також встановлення загальні; кількості слів у мові. Це можна зробити тільки приблизне бо мова постійно змінюється. Скільки ж слів у сучасні українській літературній мові? їх сотні тисяч, а разом із терм нами — словами і сполученнями слів на означення наукови понять (хімічні, філософські, медичні терміни і т. д.) — кілі ка мільйонів.

Завдання. І. Складіть і запишіть по одному реченню із словами-ret мінами «лексикологія», «лексика», «лексичний склад мови». і

§ 52. Слово, його лексичне значення

Мова складається із слів. Слово є основною, базовою одіницею мови. Зі словами пов'язані всі інші мовні одиниці Наприклад, своєрідними частинами слів виступають таї мовні елементи, як звуки і морфеми (корінь слова, префікс суфікс, закінчення); із слів утворюються словосполучень і речення. 1

106.

Слова виконують у мові номінативну функцію (функцію називання), бо являють собою назви предметів і явищ, їх ознак, дій, станів, кількостей тощо. У словах реалізуються наші думки й почуття. Кожне слово має певне значення. Кожне слово становить найменшу відносно самостійну значен­нєву одиницю мови.

Однак слова не рівноцінні щодо значення. Одні з них мають лексичне значення (позначають предмети, явища, дії тощо) і одночасно певні значення граматичні. Таких слів абсолютна більшість, це повнозначні слова. Слів неповно значних (служ­бових) зовсім мало: з, від, і, але, ж, би тощо. їм властиве тільки граматичне значення (просторовості, причини, мети, єднальності, протиставлення тощо). Коли слова характеризу­ють як мовні одиниці, то переважно мають на увазі повно­значні слова.

Отже, значення слова складається з його лексичного і гра­матичних значень. Основним у лексичному значенні слова є те поняття, яке виражається словом. Поняття — це одиниця і форма людського мислення, узагальнене відображення в нашій свідомості властивостей предмета чи явища. Якщо, на­приклад, нам відомо, що сніг холодний, білий, випадає і тане саме за таких, а не інших атмосферних умов, то це означає, що в нашій свідомості сформувалось поняття про це явище природи. Поняття сніг виражається й закріплюється в слові сніг. Отже, поняття не існує поза словом. Слово і поняття не­розривні: поняття виражається словом, значення слова від­повідає поняттю.

Однак значення слова, будучи єдністю його лексичного і граматичних значень, відповідає поняттю неповністю. Понят­тя містить у собі так зване об'єктивне значення слова. Для сло­ва це значення є основним. Воно майже однакове для всіх, хто сприймає слово окремо чи в контексті. Наприклад, кожен мовець загалом однаково усвідомлює, що кінь — це «велика свійська однокопитна тварина, яку використовують для пе­ревезення людей і вантажу». Таким є поняття, що виража­ється словом кінь, тобто його об'єктивне значення. В цьому понятті відображені загальні та істотні ознаки названої тва­рини.

Крім об'єктивного значення, слову властиве також і певне суб'єктивне значення, яке до складу поняття не входить, але виступає додатковим елементом лексичного значення слова. Суб'єктивне значення слова — це те психологічне, емоційне враження, з яким уживається слово і яке в різних осіб не зов­сім однакове. Це значення виявляється у відповідній — нега­тивній чи позитивній — оцінці предмета, явища, у відповід­ному забарвленні слова. Так, залежно від життєвого досвіду,

107.

нахилів, віку, характеру в однієї особи до слова кінь може долучатися одне почуття (певної любові, приємності, ніжності тощо), а в іншої особи з цим словом може пов'язуватись інше почуття, враження. Слова кінь, коник, коничок, конина, ко­нисько, конище виражають те саме загальне поняття (свійська однокопитна тварина...), їм, отже, властиве спільне об'єктив­не значення. Водночас зазначені слова розрізняються суб'єк­тивним значенням: різною суб'єктивною оцінкою (тобто ознакою, яку дає кожному з цих слів мовець) і різним експресивно-емоційним забарвленням: коник (зменшено-пестливе Д<^| кінь), коничок (зменшено-пестливе до коник), конина (заморе^И ний, слабосилий кінь), конисько (збільшене і зневажливе Д!^Ш - кінь), конище (збільшене і згрубіле до кінь).

У будь-якій мові немає окремої назви (слова) для кожного окремого предмета, явища, дії, а є тільки окрема назва (сло^ во) для окремої групи чи класу однотипних (однорідних) предметі в. Називаючи, наприклад, усі види олівців одним слово олівець (знаряддя для писання), ми залишаємо осторонь цілий ряд ознак (колір, розмір, форма, марка тощо) і закріплюємо в слові те істотне, що відрізняє даний клас предметів від предметів іншого класу (стіл, книжка, будинок тощо). Якби значення слова не містило узагальнення, мова не могла б служить засобом спілкування, бо неможливо назвати кожну конкретну річ окремим словом.

Лексичні значення слів бувають найрізноманітніші, боЯ наприклад, слово може виступати назвою особи, твариниЯ (ад'ютант, електрик, лісник, тигр), предметів (береза, руч-щ ка, училище, поле), природних явищ (дощ, завірюха, вітер),щ абстрактних якостей (міцний, твердий), ознак (зелений, ви-Щ сокий), кількостей (сім, триста), дій (конспектувати, елек-Ш трифікувати), станів (радіти, веселитись), ознак дії (пре-Я красно, no-піонерському) тощо.

Маючи лексичне значення (а також і граматичні), слова спроможні позначати все, що нас оточує в навколишньому світі, що вже пізнала людина чи пізнає в майбутньому Без слів обмін думками неможливий. Де й природно, бо кожне слово має певний реальний змісті Наприклад, ампер — одиниця вимірювання сили електричного струму; байкар — автор байок; бульвар ■— обсаджена деревами алея посередині вулиці вулиця з такою алеєю; бурий — темно-коричневий із сіруватим або червонуватим відтінком; вентилювати — провітрювати приміщення; віч-на-віч — наодинці з ким-небудь; вдень--^Я у денний час.

Завдання. І. Випишіть з поданих речень окремо повнозначні слова і службові. Визначте усно належність кожного слова до відповідної частини мови.

108.

1. Треба поставити на службу революції всю силу народ­ної мудрості (Гончар). 2. Вчення — світ, а невчення — тьма (Нар. те.). 3. Чого в молодості навчишся, те в старості як знайдеш (Нар. те.). 4. Не бажай синові багатства, а бажай розуму (Нар. те.).

II. За поданою схемою за допомогою словника встановіть різні відтінки значення слів під'їзд, велосипед, ліфт, роз'яснювати, птахоферма, п'ят­сот.

слово	Лексичне значення слова	Граматичні значення слова
рапорт	усне або письмове офіційне повідомлення про що-не-будь керівництву, установі	називний відмінок, чолові­чий рід, однина

III. З поданих нижче слів спочатку назвіть ті, що позитивно характе­ризують людину, а потім — слова, що містять негативну оцінку.

Хоробрий, білоручка, забіяка, розумний, неохайний, пра­цьовитий, недруг, красень, вітатися, скупий, красти, неаку­ратний, шпигун, хоробрий, молодець, щирий, інтриган.

IV. До слів ліс, сад доберіть і запишіть споріднені (однокореневі) слова. Визначте властиве їм емоційне забарвлення.

Зразок: Ріка (слово нейтральне в емоційному плані), річка (нейтральне; те саме, що ріка, але часто менших розмі­рів), річенька (пестливе до ріка і річка), річечка (зменшено-пестливе до ріка і річка) і т. д.