§ 183. Дієприкметник як форма дієслова

Дієприкметник — це дієслівна форма, що виражає ознаку предмета за дією. Наприклад: Обличчя матері було невимовно прекрасне, освітлене любов'ю й радістю. Навіть півкола дріб­них зморшок біля очей здавалися сяючими промінчиками (Донч.). У цьому реченні дієприкметники характеризують іменники за дією: обличчя (яке?—що освітлювалося) освіт­лене; промінчиками (якими? — що сяють) сяючими.

У дієприкметнику поєднуються ознаки дієслова і прик­метника, тому й називається ця дієслівна форма дієприкмет­ником.

За дієслівними ознаками дієприкметники бувають активні (ріжучий, сяючий, співаючий) і пасивні (вишитий, рубаний, критий); теперішнього часу , (воркуючий, блимаючий, грію-, чий) і минулого (варений, заколотий); доконаного виду (зварений, розпиляний, загорнутий) і недоконаного (в'яну­чий, рубаний, варений, митий). Подібно до прикметників дієприкметники змінюються за родами (в'янучий, в'януча, в'януче, критий, крита, крите), числами (гріючий — грію­чі, зварений — зварені, колотий — колоті) і відмінками (зва­рений, звареного, звареному, звареним).

У реченні дієприкметники найчастіше виступають у ролі означень. Наприклад: 1. Петро дивився на товариша хитру­вато примруженими очима (Гол.). 2. Запорожний дістав якийсь довгий пакунок, загорнутий у брезент (Зар.). 3. Дороги наші мічені вершинами і втратами (Б. Ол.). У першому ре­ченні дієприкметник примруженими — означення до імен­ника очима, у другому реченні дієприкметниковий зворот загорнутий у брезент — відокремлене означення до іменни­ка пакунок. У третьому реченні дієприкметник лічені виконує функцію присудка.

Означення, виражені як прикметниками, так і дієприкмет­никами, узгоджуються з означуваним іменником у роді, числі й відмінку: збудований клуб, збудована фабрика, збудо­ване місто; збудовані клуби, збудовані фабрики, збудованого клубу, збудованому клубу, збудованим клубом, збудованих клубів.

Дієприкметники можуть переходити в іменники, і тоді вони вживаються як підмети і додатки: 1. Битий небитого везе (Нар. тв.). 2. Не питай вченого, а питай бувалого (Нар. тв.). У першому реченні дієприкметник битий — підмет, а небитий — додаток; у другому реченні дієприкметники ученого, бувалого — додатк

318.

§ 184. Активні дієприкметники

Активні дієприкметники виражають ознаку діючого пред­мета і виступають у формах теперішнього і минулого часу. Утворюються активні дієприкметники від перехідних і неперехідних дієслів.

Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від дієслівної основи теперішнього часу за допомогою су­фіксів: -уч(ий), -юч(ий) — від дієслів першої дієвідміни; 'ач(ий), -яч(ий) — від дієслів другої дієвідміни. Наприклад: бажають — бажаючий, сіють — сіючий, в'януть — в'я­нучий, оновлюють — оновлюючий, ревуть — ревучий; дри­жать — дрижачий, киплять — киплячий, сидять — ^сидя­чий, лежать — лежачий, терплять —терплячий, правлять —

правлячий.

Активні дієприкметники минулого часу утворюються від інфінітивної основи неперехідних дієслів з участю суфікса -л(ий): згоріти — згорілий, позеленіти — позеленілий, зів'я­нути — зів'ялий, змерзнути — змерзлий, розтанути — роз- талий. Активні дієприкметники минулого часу цього типу

/мало поширені в сучасній мові.

Зрідка активні дієприкметники минулого часу утворюють­ся за допомогою суфікса -ш, наприклад: перемогти — перемігший.. Замість них вживаються описові форми (той, хто писав; який, читав).