48. Об'єктивні умови появи інновацій

1. Наявність підкріпленого купівельною спроможністю попиту, фактичного чи потенційного, або ж можливості формування попиту (для принципово нових товарів – виробів чи пос­луг), тобто наявність ринкового потенціалу, який визначає мож­ливості ринку сприйняти інновації певного типу і спрямовано­с­ті, які може роз­робити і запропонувати на ринку конкретне підприємство.

2. Можливість втілення досягнень науки і техніки в конкретні товари, здатні задовольнити запити споживачів – іннова­ційний потенціал розроблювача інновацій.

3. Економічна можливість і доцільність підприємства-ін­новатора розробити (хоча це і необов'язково, оскільки нові ідеї, техно­логії і т. п. можна придбати), виготовити і просувати інновації на ринку – виробничо-збутовий потенціал. Тут мова йде не просто про вироб­ницт­во і збут (який є однією з функцій маркетингу), а розглядається виробництво плюс маркетинг, тобто орієнтовані на запити споживачів виробництво і збут (враховуючи створення і стимулювання попиту).

Таким чином, інноваційна діяльність має шанси на успіх за наявності, як мінімум, трьох перерахованих умов (рис. 3.1), оскільки відсутність хоча б однієї з них унеможливлює розвиток суб'єкта господарю­вання інноваційним шляхом.

Рисунок 3.1 – Основні складові успіху інноваційної діяльності [4]

49.  Критерії поетапного ухвалення рішень з обґрунтування вибору у площинах однорідних варіантів та різних сфер застосування Визначимо критерії поетапного ухвалення рішень з обґрунтування вибору для перших двох “площин”[4, 20].  На етапі 1 (аналіз відповідності внутрішніх можливостей розвитку зовнішнім та ви значення можливих шляхів приведення їх у відповідність) для ВНІР з альтернативних для цих площин вибору критерієм оцінки є максимізація відповідності внутрішніх умов розвитку зовнішнім, що ґрунтується на методиці SWOT-аналізу. Іншими словами, особа, що ухвалює рішення про вибір можливих напрямків, перевагу віддаватиме напрямкам, для яких більш повно внутрішні умови розвитку відповідають зовнішнім. На етапі 2 (критеріальної оцінки і попереднього вибору найбільш перспективних напрямків інноваційного розвитку) критеріями оцінки можливих напрямків інноваційного розвитку є показники ефективності напрямку інноваційного розвитку і споживацької привабливості (формули 2.1, 2.3), а також показники врахування ризику (очікуване значення результату (Е), абсолютний розмір ризику (∂), відносний розмір ризику (д) [13, 21]). Критеріальну оцінку і попередній вибір найбільш перспективних напрямків інноваційного розвитку здійснюють з двох позицій:

1. підприємства-інноватора;

2. споживача інновацій.

Для оцінки з позицій підприємства-інноватора [3] застосовують показник ефективності напрямку інноваційного розвитку, який розраховується як співвідношення дисконтованого очікуваного ефекту від впровадження і реалізації напрямку та дисконтованої очікуваної величини вкладеного інноваційного капіталу: , (2.1) де К_нір – ефективність напрямку інноваційного розвитку; Е – очікуваний ефект від впровадження і реалізації напрямку в t-му періоді, грн; ІК – очікуваний інноваційний капітал для впровадження і реалізації напрямку в t-му періоді , грн; r – ставка дисконтування, %; T – період часу від початку інноваційного циклу до кінця життєвого циклу інноваційної продукції, років. Якщо К_нір>1, то напрямок інноваційного розвитку економічно доцільний, якщо К_нір< 1, то економічно невигідний, і якщо К_нір = 1, то вкладені кошти повертаються, але ефекту підприємство-інноватор не отримає. У даному випадку умови оптимальності варіанта, що розглядається підприємством-інноватором, записується як . (2.2) Під очікуваним ефектом від впровадження і реалізації напрямку інноваційного розвитку розуміють виражений у вартісній формі ймовірний чистий результат (економічний, соціальний і т.п.), досягнутий завдяки впровадженню та реалізації конкретного напрямку інноваційного розвитку. Очікуваний інноваційний капітал – це сукупність ймовірних вкладень (витрат), спрямованих на створення, впровадження та поширення нових або удосконалених рішень, оформлених в інноваціях.