22. Ануїтет та його види.

При укладенні фін угод часто передбачаються потоки грош коштів, які надходять або відпливають в однакових розмірах через однакові інтервали часу. Напр, рентні платежі, платежі за облігаціями тощо.

Надходження або платежі одного розміру, які здійснюються через однакові інтервали часу протягом визначеного періоду, називаються ануїтетами, або рентою.

Рентні платежі можуть здійснюватись або в кінці, або на початку кожного періоду. В першому випадку має місце звичайна рента, а в другому — вексельна. На практиці найбільш вживаною є звичайна рента.

Майбутня вар-ть звичайної ренти визначається за допомогою декурсивного методу розрахунку платежів, або методу пост-нумерандо.

Якщо рентні платежі проводяться на початку кожного періоду, компаундування здійснюється антисипативним методом, або методом пренумерандо:

(4.10)

Множник ф-ли (4.10) збільшується на додатково нарахований відсоток за один період і може бути представлений ф-лою

Із ф-ли (4.10) визначимо ануїтет:

Теперішня вар-ть ануїтету, або фінансової ренти, за умови, що платежі будуть здійснюватися в кінці кожного періоду пост-нумерандо, визначається за ф-лою

Значення множника розраховується за допомогою фінансової таблиці теперішньої вар-ті ануїтету.

Якщо рентні виплати здійснюються на початку кожного періоду (пренумерандо), то така рента вища за звичайну, оскільки платіж буде дисконтуватись на один період менше.

Теперішня вар-ть ануїтету (довічної ренти) визначається за ф-лою:

де А - сума річного платежу, довічна рента; R — обліковий банківський відсоток.

Річна сума платежу, яка виплачується невизначено довго, називається довічною рентою.

Вар-ть довічної ренти значною мірою залежить від величини відсоткової ставки. Чим вища %ва ставка, тим нижча теперішня вар-ть довічної ренти.

23.Розрахунок проміжного складного процента та періоду подвоєння суми.

На практиці складні %ки нарах-ся декілька разів протягом року. Промыжний % - %, що нарах-ся декілька разів на рік. При цьому пропорційно зростає кіл-ть періодів нарахування та зменшується % ставка. У цьому випадку викор-ся така ф-ла:

де г - ставка %; m — число разів нарахування %ів протягом року.

Для визначення періоду подвоєння суми грошей використовують правило 72:

n = 72 / i

і - % ставка.

24.Врахування впливу інфляції на вар-ть грошей.

Методичний інструментарій оцінки вар-ті грош коштів з врахуванням фактору інфляції дозволяє здійснювати розрахунки як майбутньої, так і поточної їх вар-ті з відповідною «інфляційною складовою». В основі здійснення цих розрахунків лежить реальна %ва ставка, що формується.

При оцінці майбутньої вар-ті грошей з врахуванням фактору інфляції використовується ф-ла:

FV=PVx[(1+i)x(1+ТІ)]n,

де ТІ- прогнозований темп інфляції, вираженний десятковим дробом.

При оцінці теперішньої вар-ті грошей з врахуванням фактору інфляції використовується наступна ф-ла:

.

25. Сутність та класифікація фінансових ризиків.

Підприємницька діяльність завжди пов'язана з ризиком. Як правило, найбільший прибуток приносять операції з підвищеним рівнем ризику. Але, водночас, зі збільшенням рівня ризику зро­стає загроза втрати фінансової стійкості й банкрутства підприєм­ства.

Як економічна категорія ризик означає імовірність виникнен­ня непередбачуваних втрат (зменшення або повна втрата при­бутку, недоотримання запланованих доходів, виникнення непе­редбачуваних витрат, втрата частини доходів або всього власно­го капіталу) в ситуації невизначеності умов фінансово-госпо­дарської діяльності. Глибше зрозуміти економічну сутність ри­зику можна за доп.ю його різних класифікацій за певними ознака­ми.

Залежно від рівня прийняття рішень:

- Глобальні ризики — це ризики на рівні нар.госп-ва, викликані зміною політичної ситуації в країні та макроеко-номічних параметрів її розвитку- До таких ризиків слід віднести політичні ризики, а також ризики, пов'язані зі зміною законо­давства (податкового, валютного, інвестиційного і та ін;), розвит­ком внутрішніх і зовнішніх ринків, фінансового ринку та ін.

- Локальні ризики – що виникають на рівні п-ва. Можуть бути пов’язані як з вирішенням питань у повсякденній фін-госп.д-ті (розробка тактики упр-ня), так і з рішеннями в галузі довгострокового розвитку 9розробка стратегій та окремих фін політик).

Ризик поточної діяльності:

- ризик помилкових дій з боку фінансових менеджерів (ризик упущеної вигоди, збільшення поточних витрат тощо)

- ризик впливу стихійних сил (форс-мажорні обставини)

До ризиків при розробці та формування фін політики з окремих аспектів фін-госп д-ті належать такі: інфляційний, інвестиційний, емісійний, процентний, податковий, ризик втрати фін стійкості.

Залежно від тривалості впливу негативних факторів на фін результати:

- довгострокові ризики (пов’язані зі стійкими негат тенденціями ЕК розвитку)

- короткострокові ризики (пов’язані із зміною ринкової конюнкутри)

Залежно від причини виникнення:

-Систематичні – які не залежать від фін-госп д-ті п-ва, а існують об’єктивно на загальнодерж рівні (інфляційні р., %-ний, податковий, ін вест при зміні макроек умов інвестування.)

- Несистематичні (специфічні) ризики безпосередньо залежать від фінансово-господарської діяльності підприємства і виникають, як правило, при допущенні помилок суб'єктами управління. На відміну від систематичних ризиків, які не піддаються регулю­ванню на мікрорівні, несистематичні ризики можна попередити шляхом розробки на підприємстві спеціального механізму їх нейтралізації.

За видами підприємницької діяльності:

- Виробничий ризик виникає в процесі виробничої діяльності у випадку виникнення перебоїв і зменшення обсягів виробництва, збільшення матеріаломісткості та трудомісткості продукції.

-Комерційний ризик пов'язаний з реалізацією продукції (по­слуг), закупівлею сировини, матеріалів тощо і може мати місце у випадку зменшення планових обсягів реалізації, підвищення за­купівельних цін, зростання витрат обертання, втрат продукції в процесі обертання. Рівень комерційного ризику залежить від та­ких чинників: 1. стабільність попиту (чим стабільніше попит, тим меншою мірою варіює реалізацшнии дохід, операційний та чистий прибу­ток) 2. стабільність цін на готову продукцію (чим не стабільніші ціни, тим імовірніше відхилення реалізаціиного доходу і чистого прибутку); стабільність цін на сировину і матеріали. 3. еластичність попиту (можливість згладжувати коливання чистого прибутку, визваного змінами цін на сировину, шляхом підвищення ціни на продукцію); співвідношення постійних і змінних витрат (рівень операційного лівериджу)

- Фінансовий ризик виникає у випадку, коли підприємства всту­пають у відносини з різними фінансовими інститутами (банками, ін вест., страх., факторинговими, лізинговими ком­паніями, біржами та ін.). Причинами такого ризику є інфляційні фактори, збільшення середнього рівня банківського та депозит­ного процентів, зменшення вартості цінних паперів тощо.

Більш детально розглянемо сутність і причини виникнення найбільш поширених на сьогодні фінансових ризиків під-в.

1.Ризик зменшення фінансової стійкості – зумовлю нераціональною структурою капіталу п-ва, завищеною часткою позикових коштів. Цей ризик є найнебезпечнішим з погляду можливих руйнівних наслідків для власників капіталу.

2 Ризик неплатоспроможності – ймовірність того, що п-во через недостатній обсяг ліквідних активів не зможе розрахуватися в строк зі своїми кредиторами. Він є не менш небезпечним.

3. Інфляційний ризик – це ризик зменшення реальнї вартості капіталу у формі грошових активів, а також знецінення доходів і прибутків у зв’язку із зростанням рівня інфляції.

4.Процентний ризик – ймов. втрат через зміни %-ставки (кред та депоз-ної) на фін ринку. До негат наслідків цього ризику відностять: -

5.Інвестиційний ризик – ймов. збільшення витрат, зменшення доходів і прибутків від ін вест д-ті, можливість втрати всього ін вест капіталу:

- Ризики реального інвестування пов’язані з: невдалим набором місця інвестиційного об'єкта; перебоями у процесі доставки бу­дівельних матеріалів, обладнання, сиротиш; значним підвищен­ням цін на буд.-монтажні роботи, будівельні матеріали, обладнання, сировину; невдалим вибором підрядчика і та ін.

- Ризики фінансового інвестування пов'язані з: невдалим вибо­ром фінансових інструментів для інвестування; фінансовими ускладненнями або банкрутством емітентів; змінами умов інвес­тування; прямим обманом інвесторів і та ін.