6. Поведінковий і кількісний підходи

Школа людських відносин 1930-50 рр.Засновники – Мері Паркер Фоллет та Ентон Мейо. Основний напрям досліджень – вивчення відносин у трудових колективах, акцент на турботі про працівників, вивченні соціальний норм і потреб працівників.

Школа менеджменту, в основу якої покладені кількісні дослідження (Акофф Рассел, С. Бір, А. Гольберген, Л. Клейн). Школа сформувалася в 50-ті роки XX ст. й активно розвивається. її становлення пов'язано з розвитком математики, статистики, інженерних наук та інших споріднених з ними галузей знань. Характерною особливістю школи є використання спеціальних моделей, методів кількісного аналізу. Такий підхід особливо важливий під час ухвалення рішення в умовах невизначеності, коли ситуація потребує оцінки кількох альтернатив. Наукові результати школи сприяли поглибленню розуміння складних управлінських проблем, усвідомленню необхідності запровадження комплексного підходу до управління.

7. Процесний, ситуаційний і системний підходи у менеджменті.

Процесійний підхід розглядає менеджмент як процес безперервних взаємопов'язаних дій або функцій, які реалізовуються у такій послідовності: планування, організація, керування, контроль. Кожна функція, у свою чергу, складається з взаємопов’язаних під функцій. Таким чином, процес управління є загальною сумою усіх функцій і під функцій. Цю концепцію першим розробив Файоль та назвав 5 вихідних функцій. Процесний підхід був запропонований представниками класичної школи.

Системний підхід. Його представники стверджували, що організацію слід розглядати як систему у єдності частин, з яких вона складається та зв’язків з її зовнішнім середовищем. Тільки такий підхід дозволяє отримати цілісне уявлення про діяльність управління. Схематично можна представити:

Входи до організацій => трансформаційний процес => виходи з організації,

при чому організації взаємодія в обох напрямах з зовнішнім середовищем.

Системний підхід – це не набір правил та принципів, якими мають керуватись управлінці, а загальний спосіб мисленні і підходу щодо управління і оргінізації. Елементи організації : люди, структура, цілі, завдання, технології.

Ситуаційний підхід визнає, що хоча загальний процес управління і є однаковим, специфічні прийоми, які використовує керівник повинні змінюватись залежно від ситуацій. Об'єктом дослідження ситуаційного підходу є ситуаційні зміни, зокрема у сферах лідирування, побудови організаційних структур, кількисних оцінок тощо.

8. Внесок українських вчених у менеджмент і сучасний розвиток управління в Україні

Управлінська наука в Україні розвивалася виходячи з підходів, які були в адміністративно-командній системі. Тоді ряд досліджень в управлінській науці були спрямовані на вдосконалення адміністративної системи управління. Основна увага науковців за радянських часів була спрямована на розроблення форм і методів державного централізованого управління суспільним виробництвом, обгрунтування принципів централізму і методів управління, вдосконалення структурного управління, планування і організації виробництва. У 70-х роках XX ст. була здійснена економічна реформа шляхом посилення ролі економічних методів управління.

На різних етапах розвитку управлінської науки істотний внесок в неї зробили такі українські вчені, як Остап Терлецький (1850-1902). Михайло Павлик (1896-1977), Михайло Драгоманов (1841-1895), Сергій Подолинський (1850-1891), Михайло Туган-Барановський (1865-1919), Іван Вернадський (1821-1884), Костянтин Воблій (1876-1947) та інші.

Сучасний розвиток управлінської науки в Україні відбувається в руслі процесів формування соціального ринкового господарства в умовах глобалізації.

Однією з найгостріших сучасних проблем української держави є непрофесіоналізм у сфері управління. Причина цього - наявність некваліфікованих керівників на всіх рівнях державного управління, що володіють старими знаннями і не встигли здобути нові знання, оволодіти сучасним мисленням.

Управління вітчизняною економікою здійснюється більшою мірою антиекономічними, політичними методами, а не в межах об'єктивних економічних законів. Ефективне управління організаціями в рамках існуючого законодавства практично неможливе. У цій ситуації процвітаючі організації, підприємства - це результат нестандартних підходів їхніх керівників до вирішення проблем (зв'язки, хабарі, спотворення звітності тощо).