3. Менеджер в організації: його ролі, якості та базові управлінські навики.

Менеджер – це людина, що відповідає за отримання результатів конкретних зусиль інших людей, що працюють індивідуально або в групах чи організаціях. Це людина завдання якої організації конкретної роботи певного числа працівників у рамках фірми або обмежених ресурсів.

Ролі менеджера:

Міжособитісні ролі: роль головного керівника – бере участь у зустрічах

лідер зв’язкова ланка

Інформаційні ролі: отримувач інформації представник провідник

Ролі пов’язані з ухваленням рішень:

підприємець ліквідатор розподілювач ресурсів учасник переговорів

Якості менеджера: Професійно ділові Адміністративно-організаційні

Соціально-психологічні Моральні

Навики: Концептуальні Технічні Людські

4. Поділ управлінсько праці: сфери та рівні менеджменту

Cфери менеджменту :

виробничий менеджмент;фінансовий менеджмент;управління персоналом;

управління дослідженнями та розробками;облік;маркетинг;загальна адміністрація.

Рівні менеджменту:

До вищого рівня відноситься невелика група основних керівників організації - президент (директор), віце-президенти (заступники), виконавчий директор. На вищому рівні менеджменту формулюється місія та встановлюються організаційні цілі, визначається загальнокорпоративна стратегія та основні задачі щодо її реалізації, приймаються рішення щодо виходу на нові ринки, випуску нової продукції, залучення інвестицій, напрямків досліджень та розробок тощо.

Середній рівень менеджменту (керівники виробничих та функціональних підрозділів) розробляє та реалізує оперативні плани із впровадження рішень, які були прийняті вищим керівництвом організації. Менеджери середнього рівня мають досить широку свободу дій щодо реалізації планів. Вони, наприклад, самостійно визначають: скільки необхідно найняти нових робітників; яке нове обладнання придбати; як використовувати засоби масової інформації для реклами тощо.

Менеджери нижчого рівня (керівники секторів, груп, майстри, бригадири тощо) координують діяльність операційних виконавців.

Вищі керівники організації опрацьовують стратегію, середні розробляють плани її реалізації, а нижчі - відповідають за конкретну роботу, яка виконується у відповідності до цих планів.

5. Загальна характеристика основних положень шкіл класичного підходу, представники.

Класична теорія менеджменту має 2 основні напрями: науковий і адміністративний.

1) Школа наукового управління. Представники: Тейлор(засновник), Гілберти, Форд, Гант. Осн. Підхід має на меті підвищення ефективності та методів роботи окремих працівників. Осн. досягення: створення ефективної системи управління виробництвом, зокрема розроблені Тейлором сформулював принципи менеджменту та розробив методи наукової організації праці. Гант займався проблемами лідерства в управлінні. Подружжя Гілбертів вивчали психологію управління. Форд є автором теорії «потоково-масового виробництва», згодом відколовся в окрему школу – фордизм.

2) Класична школа (школа адміністративного управління). Представники: Файоль (засновник), Ервік, Веббер. Адіміністративний підхід більше стосується того, як потрібно структурувати і впорядковувати самі організації для ефективної діяльності. Файоль запропонував вивчення менеджменту за функціональною ознакою:

- планування

- розпорядництво

- координація

- контроль

- організування

Також він першим сформулював перелік якостей менеджера, запропонував 14 принципів менеджменту, сформулював поняття організаційної структури управління.

Окремою «течією» класичної школи вважають підхід (школа) раціональної бюрократії Веббера. Ідея зводилась до побудови ієрархічного управління, чіткого поділу праці, відповідальності і контролі.