38. Мотиваційна теорія наслідків поведінки (теорія підкріплення).

Теорія підкріплення акцентує увагу менеджерів на аналізі взаємозв’язку між поведінкою працівників організації і її наслідків. В її основі лежить так званий закон ефекту, згідно з яким індивіди схильні до повторення позитивно підкріпленої поведінки, і навпаки – уникають знову повторювати непідкріплені дії.

Підкріплення(підтримка) визначається – будь-які дії, які викликають повторення або навпаки – подавлення певних типів поведінки.

Виділяють 4 основні типи підкріплення:

Позитивне – винагородження бажаної поведінки працівників, яке в подальшому стимулює їх до повторення такої поведінки у майбутньому.

Негативне – прагнучи уникнути неприємних ситуацій (покарань) працівники змушені поводитися правильно з точки зору менеджменту і поступово звикають до бажаних для організації стилів поведінки.

Покарання – негативна санкція за вкрай небажані для організації дії працівника(вичитування моралі, звільнення, догана)

Згасання – повна відмова менеджменту від застосування позитивного винагородження, тобто це відмова від похвал, підвищення зарплати і т.д., хоча і покарання не застосовується.

Виділяють 2 основних типи графіків підкріплення:

Постійне підкріплення – заохочуватись має кожна проявлена працівником бажана для організації поведінка.

Часткове підкріплення – заохочення відбувається лише в окремих випадках при відповідних умовах: з фіксованим інтервалом, з фіксованим рівнем, з змінним інтервалом, з змінним рівнем.

39.Сучасні форми мотивації та матеріальне стимулювання праці в управлінні.

Матеріальне стимулювання праці – процес формування і впровадження систем матеріальних стимулів і заробітної плати відповідно до дії закону розподілу за кількістю і якістю праці

досить поширеними є сучасні системи мотивації персоналу, що застосовуються в західних фірмах, а саме: матеріальні винагороди: ставка заробітної плати;додаткові виплати;участь в акціонерному капіталі;участь у прибутках: додаткові стимули: плата за навчання;гарантія на одержання кредиту на придбання великої купівлі (квартира);медичне обслуговування;страхування;відпочинок за містом.

нематер:

1) покращення робочого місця;

2) позитивне ставлення керівництва до підлеглих;

3) підвищення по службі;

4) гнучкий графік;

5) безкоштовне навчання;

6) зайнятість працюючих в робочий час;

7) зворотній зв'язок.

40. Поняття контролювання у менеджменті, його завдання та основні види. Контролювання – процес забезпечення досягнення цілей організації за допомогою оцінки та аналізу результатів діяльності, оперативного втручання у виробничий процес і впровадження коригуючи дій. Головною метою контролювання є сприяння тому, щоб фактичні результати найбільше відповідали очікуваним.

Завданнями контролювання є: забезпечення досягнення цілей і місії організації; пристосування до змін середовища; обмеження нагромадження і повторення помилок; долання складних організаційних проблем; мінімізація витрат. Види контролю:

За етапами здійснення виробничо-господарської діяльності розрізняють:Попередній Поточний Підсумковий

За рівнем централізації:

Централізований – характеризується наявністю спеціалізованих контрольних служб, використання суворих правил і нормативів, здійснюється зверху до низу, часто закритий інформаційний характер.

Децентралізований – характеризується базуванням на соціальних нормах, цінностях; акцентує увагу на самоконтролі та внутрішньо груповому контролі, носить відкритий інформаційний характер.

За змістом або сферами застосування:

Операційний – концентрує увагу на процесах, які організація використовує для трансформації ресурсів у продукцію або послуги.

Фінансовий – полягає у контролюванні фінансових ресурсів організації.

Структурний – визначає як організаційні структурні елементи слугують своїм цілям.