
- •1.1. Предмет і завдання педагогіки Тема лекції: 1.1.1. Педагогіка, її місце в системі наук
- •1.1. Предмет і завдання педагогіки Тема лекції: 1.1.2. Основні етапи розвитку світової та вітчизняної педагогічної думки
- •Тема 1. 2. Навчання як головний шлях до освіти Лекція 1 «процес навчання, його особливості» План
- •Зміст лекції
- •1. Поняття процесу навчання, його структура.
- •2. Функції процесу навчання.
- •3. Структура діяльності вчителя у навчальному процесі.
- •4. Психологічні основи діяльності учнів у процесі навчання
- •5. Діяльність учителя і учня в різних видах навчання.
- •Тема 1. 2. Навчання як головний шлях до освіти Лекція 2 «рушійні сили навчального процесу» План
- •Зміст лекції
- •1. Поняття рушійної сили процесу навчання.
- •2. Сутність навчання,його методологічна основа.
- •3. Рушійні сили педагогічного процесу.
- •Тема 1. 2. Навчання як головний шлях до освіти Лекція 3 «мотиви навчання» План
- •Зміст лекції
- •1. Проблеми мотивації навчання
- •2. Формування мотивів навчання
- •3. Функції та мотиви навчання. Типи навчання, їх характеристика.
- •Тема 1. 2. Навчання як головний шлях до освіти
- •Лекція 4 «форми, методи, засоби
- •Організації навчання»
- •Зміст лекції
- •1. Форми організації навчання.
- •2. Поняття методу навчання.
- •3. Основні методи навчання, їх загальна характеристика
- •4. Методи проблемного навчання.
- •Тема 1. 2. Навчання як головний шлях до освіти
- •Лекція 5 «інноваційні педагогічні
- •Технології навчання»
- •Зміст лекції
- •1. Визначення понять інновація, технологія, педагогічна технологія.
- •2. Нестандартні уроки, їх форми.
- •3. Інтегровані уроки, їх загальна характеристика.
- •3.1. Урок-семінар.
- •3.3. Урок-залік.
- •3.4. Уроки-рольові ігри.
- •3.5. Урок-прес-конференція.
- •3.6. Урок-гра «Що? Де? Коли?».
- •3.7. Урок-квк.
- •3.8. Урок-капітал-шоу «Поле чудес».
- •3.9. Урок-фестиваль.
- •3.10. Урок-аукціон.
- •3.11. Урок-брейн-ринг.
- •3.12. Урок-бесіда за «круглим столом».
- •3.13. Урок-диспут.
- •Пам'ятка «Як працювати з додатковою літературою».
- •3.14. Урок-вікторина.
- •3.15. Урок-вистава.
- •Тема 1.3. Виховання як складова цілісного педагогічного процесу Лекція 1.3.1. Сутність процесу виховання, його мета План
- •Зміст лекції
- •1. Педагогічна наука про виховання як цілеспрямований процес становлення особистості.
- •2. Сутність і особливості процесу виховання.
- •3.Процес виховання як система.
- •2. Процес виховання як система.
- •5.Конкретизація мети виховання
- •6. Педагогічна взаємодія у вихованні
- •7. Процес самовдосконалення особистості. Самовиховання, перевиховання.
- •Лекція 1.3.2. Завдання складових виховання (розумового, морального, трудового, естетичного, фізичного) План
- •Зміст лекції
- •1.Завдання і зміст розумового (інтелектуального) виховання. Поняття про світогляд. Сутність наукового світогляду, його основні риси і шляхи формування.
- •Суть, завдання і зміст морального виховання з огляду на систему моральних цінностей: загальнолюдських, національних, громадянських, особистого життя.
- •3.Завдання і зміст трудового виховання. Профорієнтаційна робота і вибір професії: зміст, етапи.
- •4. Художньо-естетичне виховання, його завдання і джерела. Поняття про прекрасне і потворне у природі, суспільстві, людині. Шляхи і засоби естетичного виховання в сучасній школі.
- •5. Фізичне виховання в сучасній школі. Оздоровчі, освітні й виховні завдання фізичного виховання.
- •Література:
- •1. Бех і.Д. Виховання особистості: у 2 кн. Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади. - к.Либідь, 2003.
- •1.Сутність комплексного підходу до виховання.
- •1. Основні функції комплексного підходу до виховання.
- •3. Колективне планування виховної роботи.
- •Колективні та групові (гурткові) форми виховного впливу.
- •Лекція 1.3.4. Гуманізм виховання у педагогічній спадщині в. О .Сухомлинського
- •Зміст лекції
- •1.Школа гуманістичного виховання в.О.Сухомлинського.
- •2. Мета і завдання гуманістичного виховання.
- •Ідея гуманістичного виховання в теорії і практиці в. О. Сухомлинського.
- •4. Принцип гуманізму в педагогічній спадщині в.О.Сухомлинського.
- •Лекція 1.3.5.Поняття про колектив, його виховний вплив на особистість.
- •7.Регіональна Концепція виховної діяльності навчальних закладів Чернівецької області на 2011-2015 роки, схвалена 28 січня 2011 року на крайових зборах директорів знз.
- •8. Сухомлинский в.А. Мудрая власть коллектива. – м., 1993.
- •9.Фіцула м. М. Педагогіка: навчальний посібник для студентів педагогічних закладів освіти. – к. : Академія, 2000. Зміст лекції
- •1. Колектив як соціокультурне середовище виховання і розвитку.
- •2. Підходи до розробки колективу та індивідуальності.
- •3. Поняття про дитячий колектив, його ознаки, функції, структура і типи.
- •Ознаки колективу – це ті характерні риси, які властиві колективу. До них належать:
- •5. Педагогічна технологія організації колективної життєдіяльності дітей.
- •6.Актуальність створення шкільного самоврядування в сучасних умовах.
- •7.Взаємодія педагогів з дитячими громадськими організаціями в процесі створення і функціонування шкільного самоврядування.
- •1.4. Розвиток і формування особистості. Тема лекції: 1.4.1. Поняття особистості, її структури та формування
- •1.4. Розвиток і формування особистості. Тема лекції: 1.4.1. Поняття особистості, її структури та формування
- •1.4. Розвиток і формування особистості. Тема лекції: 1.4.2. Фактори, шляхи і вікові періоди розвитку особистості
- •1.4. Розвиток і формування особистості. Тема лекції: 1.4.3. Спілкування як фактор розвитку особистості. Педагогічне спілкування.
7. Процес самовдосконалення особистості. Самовиховання, перевиховання.
Вихованість як інтегральна властивість особистості, результат процессу виховання.
Виховання і самовиховання — дві сторони процесу формування особистості.
Самовиховання — свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних. Процес виховання передбачає і подолання негативних рис, тобто перевиховання і виправлення.
Перевиховання — виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.
Виправлення — складний психічний процес перебудови особистості, що відбувається під впливом перевиховання і самостійної роботи особистості над усуненням відхилень у своїй свідомості та поведінці.
Ці процеси можуть збігатися або не збігатися в часі. Перевиховання учня починають із часу реалізації програми перевиховання. Водночас може початися і процес виправлення. Якщо ж вихованець протидіє процессу перевиховання, не піддається виховному впливу, не змінюється на краще, то не відбувається і процес виправлення.
Вихованість школярів — показник ефективності та якості навчального процесу.
Підвищення результативності виховного процесу завжди було актуальним питанням. Нині школа прагне долати формалізм, удосконалювати виховну діяльність педагогічних колективів. Подолання формалізму у виховній роботі школи можливе завдяки уникненню безсистемності, усуненню заорганізованості учнів безліччю непотрібних заходів.
Удосконалення виховного процесу в школі передбачає:
— організацію виховних центрів — створення музеїв, тематичне оформлення рекреацій. Як стверджував В. Сухомлинський, у школі і стіни повинні говорити. Така інформаційно-образна насиченість шкільних приміщень не тільки збагачує учнів знаннями, які виходять за межі навчальних програм, а й має відчутний виховний вплив на них;
— органічне поєднання завдань, вирішуваних школою, з потребами довкілля. Це передусім організація допомоги школярів населенню в охороні та примноженні багатств природи, у вирішенні проблем виробництва, орієнтації учнів на вибір професії, потрібної для їх міста чи села;
— створення в школі морально-психологічного клімату поваги до знань.
Школа має пропагувати серед учнів думку, що в інформаційному суспільстві людині вигідно бути вихованою і освіченою. Це потрібно й суспільству.
Треба долати тимчасове явище неповаги до вихованості й освіченості, яке, на жаль, ще існує. Сучасна школа повинна відчувати, який напрям змісту виховання треба посилити на певному етапі виховної роботи.
На початку XXІ ст. в Україні такого посилення потребують:
— питання морального і правового виховання, підготовка учнівської молоді до життя та діяльності в ринкових умовах, виховання несприйнятливості до негативних явищ життя тощо;
— розумне співвідношення між інформаційними методами впливу на учнів і залученням їх до різних видів діяльності. Це зумовлено тим, що в школі превалюють словесні методи виховання, які дають змогу формувати погляди і переконання учнів, але не забезпечують вироблення відповідних навичок і звичок поведінки. Цим пояснюється розрив між свідомістю і поведінкою деяких школярів. Залучення учнів до різноманітних видів діяльності сприяє подоланню такого розриву;
— своєчасне проведення виховних заходів, акцентування уваги на профілактиці негативних явищ в учнівському середовищі. Нерідко деякі виховні заходи проводять лише після того, як у школі стався неприємний випадок. Але річ у тім, що виховання повинно бути профілактичним, запобігати негативним явищам, а не очікувати їх, щоб відтак усувати їх причини;
— використання різноманітних форм і методів виховного впливу, що відповідають віку учнів. Доцільно обирати такі з них, які спонукають учнів до вияву активності, ініціативи й самостійності, в підготовці та проведенні яких вони брали б активну участь;
— підвищення емоційності виховних заходів. Ця вимога ґрунтується на таких положеннях: а) твердженні психологів, що знання засвоюються швидше і стають поглядами й переконаннями за умови, що учень до них не байдужий, що він емоційно переживає, засвоюючи їх; б) однією з рис української ментальності є емоційність;
— створення умов для розвитку самостійності та ініціативи учнів, їх самоврядування, самоосвіти та самовиховання;
— подолання авторитарного стилю у ставленні педагогів до учнів.
Підготовка учнів до життя в демократичному суспільстві потребує відмови від командного стилю в ставленні до них. Сучасна школа має бути взірцем демократизації українського суспільства, а учні за період перебування в ній повинні набути достатнього досвіду стосунків на демократичних засадах.