21. Вольтер – вплив естетики французького класицизму та творчості в. Шекспіра на драматургію автора.

21. «Заїра» Вольтера: жанрові особливості, система образів.

Важливим етапом у розвитку західноєвропейської драматургії XVIII століття став вихід у світ трагедії Вольтера « Заїру » в 1732 році. П'єса була високо оцінена сучасниками.Твір ознаменувало собою відхід від старих принципів « високого» класицизму , обумовлений переосмисленням ставлення до світу. Під впливом ідей Просвітництва головною в классицистических трагедіях стала тема свободи. Просвітницький класицизм увазі не стільки психологічний конфлікт героя , скільки зіткнення особистості з ворожими їй силами суспільства.Темою трагедії Вольтера є зіткнення різних ідеологій та їх вплив на людей. У « Заїрі » Вольтера , як істинного просвітителя , конфлікт , що складається в протиборстві обов'язку і почуття (релігії і любові ) , придбав філософське і політичне значення.Сюжет трагедії відноситься до епохи хрестових походів на Схід проти мусульман ( 1096-1270 ) . Обумовлені духом часу , хрестові Походи покликані були дозволити релігійні протиріччя між Європою і Сходом , однак погіршили неминучість зіткнення двох світів. Проблема міжконфесійної толерантності , засудження релігійного фанатизму , представлені в основі драматургічного конфлікту , взаємопов'язані з проблемою влади.Французька классицистическая трагедія в чому визначила становлення аналогічної жанрового різновиду в Англії. У 1735 році англійський драматург і літературний критик Аарон Хілл опублікував переклад англійська трагедії Вольтера.Дія трагедій розгортається на тлі екзотичного Сходу , в палаці єрусалимського султана. Оросман полюбив Заїру , одну зі своїх невільниць. Почуття героїв взаємні, але подруга по гарему нагадує Заїрі про її християнський обов'язок : любити послідовника ісламу для героїні - віровідступництво . З Європи прибуває християнський лицар Нерестан . Оросман , захоплений його відвагою , колись дозволив йому повернутися на батьківщину і привезти викуп за себе. Нерестан привіз золото і хоче викупити десять християн , а султан звільняє без викупу сто чоловік і серед них старця Люзіньян , двадцять років томившегося в неволі. Заїру відмовляється їхати з християнами через любов до Оросману . Раптово Люзіньян по хресту на шиї впізнає в Заїрі і Нерестане своїх давно втрачених дітей. Заїру перед вибором: повернутися на батьківщину і прийняти християнство , тим самим зрадити свої почуття , або стати « дружиною іновірця » і піти проти батька і брата. Султану приносять перехоплений лист Нерестана до Заїрі , в якому лицар просить її про побачення. Оросман не знає , що це брат його коханої , мучиться , ревнує. Всупереч очікуванням правителя , Заїру посилає раба з позитивною відповіддю . Заїру « змінила » , і Оросман , уражений у своїй довірі вбиває її. Приводять закутого в кайдани. Істина роз'яснюється: Оросман в жаху від своєї фатальної помилки , заколює себе .Слід зазначити , що Вольтер відомий своїми запозиченнями з творчості Шекспіра. У трагедії « Заїру » критики провели паралелі з п'єсою Шекспіра « Отелло» :Від люті rack'd Отелло він rais'd його стиль , і snatch'd бренд , який спалахує цю трагічну купу ... Крім того , образ султана в обох трагедіях містить прямий натяк на головного героя однойменної п'єси Шекспіра. А.С. Пушкін прямо називав трагедію Вольтера наслідуванням Шекспіру , Г.-Е. Лессінг - « слабкою копією » , а сам А. Хілл в створюваному ним журналі « промтері » (« Суфлер » , 1734-1736 ) вказав на виразні відгомони шекспірівських п'єс у своїй трагедії . Так чи інакше , будучи шанувальниками творчості англійського драматурга , обидва автори розкрили у своїх п'єсах власне розуміння шекспірівської трагедії , суть трагічного конфлікту.