12. Теоретичне і практичне значення вікової психології.

Даними і висновками вікової психології користуються у філософії, зокрема У теорії пізнання. Недаремно багато філософів, обгрунтовуючи своє розуміння походження людських знань і форм мислення, вдава­лися до результатів спостережень за розумовим розвитком дітей. Критикуючи, наприклад, концепції природженості ідей і обстою­ючи досвідне їх походження, вони широко використовували взяті з життя дітей дані про те, як виникають у них перші уявлення й поняття про явища зовнішнього світу, перші ідеї. Сучасна ди­тяча психологія на основі науково перевірених узагальнень до­водить, що ідеї формуються в людини під час її індивідуального розвитку в конкретно історичних суспільних умовах, у процесі пізнання нею зовнішнього світу, засвоєння набутих людством внань. Перевага психологічного дослідження походження ідей по­лягав у тому, що воно дає можливість вивчати процес їх утворення у живому вигляді, втручатися у нього і керувати ним.

В. І. Ленін високо оцінив теоретичне філософське значення даних і висновків вікової, зокрема дитячої психології. Визначаючи ті галузі «знання, з яких повинна скластися теорія пізнання і діалектика», він відніс до них і історію розумового розвитку дитини *.

Виходячи з основних положень загальної психології, вікова пси­хологія їх збагачує. Спираючись на дані вікової психології, загаль­на психологія дістає можливість генетично підходити до основних форм людської психіки і глибше з’ясовувати їх природу і сутність. Це стосується і педагогічної психології та педагогіки. Користую­чись їх здобутками, вікова психологія в свою чергу постачає їх да­ними і висновками про вікові й індивідуальні особливості психіч­ного розвитку. Наукова розробка мети навчання й виховання, їх змісту і методів не може обійтися без знання й урахування цих особливостей, на що правильно вказували передові педагоги різних часів.

Найбільше значення вікова психологія має для теорії та прак­тики навчання й виховання підростаючих поколінь. Вивчайте за­кони тих психічних явищ, якими ви хочете керувати, писав К. Д. Ушинський, звертаючись до вчителів і вихователів, і дійте відповідно до цих законів та тих обставин, за яких ви хочете їх застосувати. Знання вікової психології потрібні батькам, виховате­лям дитячих садків, учителям загальноосвітніх шкіл і професійно- технічних училищ, піонервожатим, вихователям шкіл-інтернатів, викладачам вищих навчальних закладів. Щоб успішно навчати й виховувати дітей, підлітків і молодь, треба уміти виявляти, знати їхні вікові й індивідуальні особливості, позитивні розумові, емо­ційні, вольові якості та недоліки, здійснювати індивідуальний підхід до кожного вихованця. Треба, щоб педагог був чуйним психологом, зазначала Н. К. Крупська, який умів би побачити, підгледіти, що робиться у душі дитини.

Особливо зростав значення даних вікової психології в світлі поставлених XXV з’їздом КПРС завдань дальшого розвитку систе­ми народної освіти, розширення мережі дошкільних, шкільних і позашкільних закладів, підвищення рівня їх навчально-виховної роботи, дальшого поліпшення трудового, морального, ідейно-полі­тичного виховання учнів середніх загальноосвітніх і професійно- технічних шкіл, якості підготовки і перепідготовки учительських кадрів, забезпечення готовності молодого покоління до активпої участі в науково-технічному прогресі нашої країни, в будівництві комуністичного суспільства.

Психічний розвиток здійснюється ступінчасто. Кожен віковий ступінь жаття й діяльності індивіда робить свій вклад у його фор­мування як особистості майбутнього громадянина. Щоб успішно керувати цим процесом, треба стежити за тим, як він проходить, як вихованці сприймають поставлені перед ними цілі й завдання, як вони їх усвідомлюють, як виконують навчальні й інші завдання, на які труднощі натрапляють і як їх переборюють, які взаємовід­носини складаються у дітей з учителями, вихователями та між собою, як ці відносини впливають на психічний розвиток кожпого вихованця.

Вікова психологія допомагає педагогам вивчати учнів, навчаючи й виховуючи їх, і на основі цього вивчення поліпшувати методи навчання й виховання. Знання вікових та індивідуальних особли­востей вихованців— необхідна умова взаєморозуміння між ними і вихователями. Знання вікових та індивідуальних особливостей учнів, зокрема їх нахилів, інтересів, здібностей, характерологічних рис — основа індивідуалізації й диференціації навчально-виховно­го процесу,, забезпечення його ефективності щодо кожного учня, одна з передумов педагогічного такту учителя, майстерності керу­вання становленням підростаючої особистості з її неповторною ін­дивідуальною своєрідністю.

Вікова психологія служить справі професійної орієнтації і кон­сультації молоді, її підготовки до свідомого вибору професії, справі оргапізації різних видів позашкільної діяльності (дослідницької, технічної, читацької, спортивної тощо), а також оздоровлення молодого покоління.