9. Об'єкт та суб'єкт вивчення соціології масових комунікацій.

Соціологія масових комунікацій — галузь соціології, предметом якої є закономірності масових інформаційних явищ і процесів, діяльність соціальних інститутів, що виробляють та поширюють масову інформацію.

Предмет її досліджень — взаємодія комунікатора, аудиторії та визначення змісту, особливості сприйняття масової інформації, вивчення функціонування окремих засобів масової інформації, закономірності масових інформаційних процесів та діяльність соціальних інститутів, що виробляють та поширюють масову інформацію тощо.

Мас-медіа включені у процес духовного виробництва, здійснюють переважно розповсюдження інформації за допомогою технічних засобів (преса, радіо, телебачення, кіно, відео) на чисельно великі аудиторії. Сучасні мас-медіа, особливо телебачення, набувають планетарного характеру, звертаються до мільйонних аудиторій, створюють новий тип культури — аудіовізуальний. Ці та інші особливості й функції стали предметом вивчення соціології масової комунікації. Вважається, що початок їй поклав німецький соціолог М.Вебер, обгрунтував необхідність соціології преси, окреслив коло її проблем: орієнтації її на різні групи, вплив на людину, вимоги до журналістів, методи аналізу преси.

Об'єкт — сукупність масових інформаційних і комунікаційних явищ у їх соціальному вимірі. Об'єктом соціології масової комунікації є насамперед особистості, соціальні групи і спільноти, регіони і суспільство загалом, задіяні у масовій комунікації, а також відповідні соціальні організації та соціальні інститути.

Суб’єкти вивчення очевидно – суб’єкти, які беруть участь в процесі функціонування масової комунікації. Тобто всі учасники – як комуні кати (повідомлення, інформація), так і комунікатори.

12. Комунікатор у взаєминах з іншими складовими комунікаційного процесу.

Важливі також дослідження взаємовідносин журналіста з іншими складовими комунікаційного процесу. По-перше, це взаємовідносини з власником. З точки зору роботи власника вони були розглянуті у попередніх пунктах. Однак в цій взаємодії журналістам також належить активна роль, і до них ставляться визначні професійні вимоги.

Не секрет, що протягом попередніх десятиліть діяльність преси Радянського Союзу жорстоко контролювалась видавничими органами, в основному партійними комітетами різного рівня. Це робилося відкрито і журналістам давали прямі вказівки, що писати і як писати, тобто, які події і як треба перш за все висвітлювати. Зараз такого жорсткого авторитарного стилю керівництва нібито вже немає. У багатьох мас-медіа власниками є самі колективи газет. Але й зараз багатьом журналістам диктують інформаційну політику, можуть заважати творчості журналістів.

В цілому, для власника важливо знати умови діяльності журналістського колективу: стан виробничо-технічної та матеріально-фінансової бази даного видання, матеріально-побутові умови працівників редакції тощо. Необхідною для власника є інформація про ефективність свого мас-медіа, знання про об'єкт журналістської діяльності — аудиторії, на якій власник вважає за потрібне зосередити увагу того чи іншого видання.

Також можна проводити соц. дослідження методів керівництва мас-медіа. Такі дослідження можуть надати наукову інформацію про діяльність по керівництву органу масової комунікації, потім можна буде використовувати цю інформацію для підвищення ефективності його роботи.

По-друге, це взаємодія журналістів з аудиторією. Знання об'єкта свого інформаційного впливу — читачів, слухачів, глядачів, реалізація їх інтересів, сподівань — одна з найважливіших умов ефективності діяльності органу інформації в цілому і кожного журналіста зокрема.

Треба сказати, що за даними соціологічних досліджень в цілому орієнтованість журналістів з приводу важливості врахування потреб, характеристик, побажань, оцінок своєї аудиторії достатньо велика. Однак ті ж дослідження показують, що з ряду причин, часто об'єктивного характеру, значна частина співробітників редакції недостатньо інформована у цьому відношенні. При цьому мова йде як про знання фундаментального характеру — маються на увазі відомості про закономірності спілкування людей з масовою комунікацією, її ролі для аудиторії, характерних особливостей сприйняття газетних, радіо і телевізійних матеріалів різними групами читачів, слухачів, глядачів, — так і про знання оперативні, практично-інструментальні, які стосуються конкретної аудиторії того чи іншого органа інформації. Недолік цей характерний не тільки для журналістів-початківців. Притаманний він і людям, які мають достатній досвід практичної роботи.

Працівники редакцій, журналісти мають добре знати потреби і проблеми аудиторії, йти на контакт, листи в редакцію, бесіди, робити дослідження, читацькі конференції, аналізувати все.