62. Характеристика аудиторій різних форм I типів змк

Серед найважливіших традиційних типів засобів масової комунікації варто виокремити такі:

• Преса;

• Радіо;

• Телебачення;

• Інтернет;

• Кіно;

• Театр;

• Бібліотека; (останні три як додаткові, проте не менш важливі)

Вони мають різні можливості привернути увагу людини до інформації, яку пропонують, що особливо важливо для цілеспрямованого впливу на формування громадської думки. Відповідно до цього такі ЗМК мають і різні типи та форми аудиторії.

Преса відображала політичні пристрасті та соціальні інтереси груп ще з початку свого зародження, згодом лиш утвердилася як самостійна комунікативна інституція. Розвиток газетних і журнальних видань створив можливість використання їх як ідеологічних засобів впливу з метою маніпуляції читацькою свідомістю. Безперечно, сучасні ЗМК за своєю сутністю є маніпулятивними каналами, адже тісно пов’язані із такими поняттями як порядок денний і коло висвітлюваних питань. Первагою періодики над іншими мас-медіа є особливість матеріального носія, на якому закріплена інформація. Віддруковане на папері повідомлення має тривалішу стадію впливу, адже читач може повертатися до вже опрацьованого і сприймати інформацію знову та знову. Відповідно аудиторія цього типу ЗМК є найширшою, адже це найдавніший і перевірений часом спосіб комунікації, який здатен у відносно невеликий термін проінформувати масового споживача.

На початку XX ст. перелік засобів мас-медіа поповнило радіо, котре швидко продемонструвало унікальну здатність подачі інформації у будь-які віддалені райони. В Україні перша радіопередача вийшла в ефір 1924 року. Сьогодні з розширенням можливостей радімовлення, цей тип масової комунікацї є найкоротшим передавачем інформації, тобто має найменшу комунікативну відстань. У час активного технологічного розвитку радіо тримає власні позиції завдяки аудіовпливові на аудиторію. Такий спосіб комунікації сприймається як найбільш опосередкований, адже вона відбувається від особи до особи миттєво, тому у реципієнта створюється відчуття безпосереднього контакту з радіоведучим.

Великий ефект мало винайдення телебачення, епоха якого розпочалася з кінця 30-х років. Аудіовізуальні образи, які до цього віддавали прерогативу кіно, перетворилися на першочергового за значенням, легкістю засвоєння і привабливістю носія соціальної інформації. Телебачення наочно являє події і тим самим вирішує завдання загальної інформованості. Однак у процесі споживання телеінформації людина залишається відносно пасивною по відношенню до інформаційного потоку. Цей канал за допомогою аудіовізуального впливу робить все можливе, щоб полегшити процес сприйняття повідомлення. Проте в такому разі на перший план виходить вікова й статева розрізненість аудиторії, яка виступає швидше потенційною, ніж реальною. На відміну від преси та радіо, телебачення має вищий маніпулятивний ефект, адже одночасно впливає на різні психологічні підсистеми та рецептори людського організму.

Поява та широке розповсюдження комп'ютерної техніки також зробило своєрідну революцію в системі засобів масової інформації. Сьогодні «Інтернет» та інші форми електронної інформації активно вливаються в «ринок» впливу на масову свідомість. Інтернет можна ідентифікувати як універсальний ЗМК, який увібрав усі переваги й недоліки своїх попередників. Наявність мультимедійності та інтерактивності спричиняє тісний контакт із спеціалізованою аудиторією та, вдосконалюючись, сприяє розширенню кола цільової групи. Цей тип мас-медіа є найгнучкішим з точки зору подання контенту відповідно до потреб населення, задоволення попиту користувачів. З іншого боку, маніпулятивність такого ЗМК є доволі сумнівною, адже реципієнт здатен, не докладаючи особливих зусиль, на місці перевірити ту чи іншу інформацію. Тому в такому разі ми стикаємося із боротьбою за споживача, відповідно – із конкуренцією на цьому ринку.

Театр, кіно та бібліотеки як форми інформативного впливу зароджувалися у різний час, але мають на меті однакову функцію – формування громадської думки. При цьому здійснюється такий процес різними шляхами. Принципи театру та кіно базуються на естетичності та морально-психологічних ідеях, бібліотека – як симбіоз, уособлення великих масивів інформації – на читацькій спрямованості. Будучи не настільки пошиерними серед кола науковців ЗМК, вони мають в сумі не меншу аудиторію, ніж основні комунікативні канали, а іноді й маніпулюють думкою мас із ефективнішими результатами.