9. Основні напрямки вивчення комунікатора. Діяльність засобів масової комунікації

Комунікатор відіграє велику роль у процесі масової комунікації. Саме він вирішує, що і в якому контексті дізнається аудиторія. Це особа або група осіб, які мають вплив на зміст масової комунікації. Таким чином, з цього поняття виводяться технічні співробітники, які, наприклад, забезпечують друк газети або передачу сигналу. Вони не мають впливу ані на створення змісту масової комунікації, ані на його зміни і, таким чином, не відносяться до поняття “комунікатор”. Можна виділити чотири основних типів комунікатора: власник, керівництво, журналіст, журналістський колектив.

У принципі в якості предмету вивчення методами соціології можуть виступати всі сторони журналістської діяльності, організації роботи редакції, а також соціальні та професійно-творчі характеристики журналістських кадрів. При цьому важливо, щоб соціолог у своїй роботі спирався на дані наук, котрі, використовуючи свої методи, також вивчають цей об'єкт. Це історія, теорія і практика журналістики; економіка і організація газетної справи, підготовки радіо і телепередач; психологія журналістської творчості тощо.

Визначити шляхи подальшої оптимізації функціонування преси, радіо і телебачення — це значить встановити (в ряду інших факторів) напрямки удосконалення роботи журналістів. Але для цього треба мати точні, систематизовані та всебічні відомості про сьогоднішній стан редакцій, рівень організації їхньої праці, про професійні якості журналістів, їх знання, навички і вміння, а також вміти проаналізувати ці відомості з точки зору відповідності потребам ефективної роботи даного органу масової комунікації.

При цьому правомірні й актуальні два типи дослідження. Перший — багатоаспектне дослідження, коли у поле зору потрапляє практично увесь комплекс редакційної діяльності — від планування і постановки цілей до вивчення дійсності та ефективності роботи органу комунікації. Перевага такого типу робіт у наш час пояснюється слабким вивченням цього об'єкта соціологічними методами і намаганням отримати про нього якомога більше потрібних відомостей. Дещо втрачаючи у глибині розробки питань, такі дослідження допомагають вивчити багато сторін роботи редакції в їх взаємозв'язку.

Другий тип дослідження, який поки мало ще розповсюджений, але дуже необхідний, — вузькоспрямоване, поглиблене вивчення визначеного аспекту діяльності редакції.

9. Соціологічні дослідження комунікатора.

Що стосується конкретних соціологічних досліджень мас-медіа, то їх в Україні на жаль було проведено дуже мало. Взагалі, проведені у 60-70 рр. соціологічні дослідження мас-медіа мали важливе значення. З їх допомогою були отримані дані про соціально-демографічні та деякі професійно-творчі характеристики журналістів різних органів інформації. Це дозволило уявити динаміку журналістських кадрів — їх складу за віком, рівнем освіти. Щоб мати цілісну картину мас-медіа в Україні конче потрібні такі дослідження і зараз.

Виконання завдань, які стоять перед пресою, радіо і телебаченням, вимагає від журналістів, щоб вони самі були людьми добре інформованими. Це важлива професійна вимога. Професійний рівень працівників редакцій з цієї точки зору аналізувався у ряді досліджень, в основному на базі самооцінок самих журналістів. Так, за даними проекту "Громадська думка", більшість працівників обласних, міських газет, обласного радіо і телебачення (67%) вважають себе людьми достатньо інформованими, 31% визнає, що рівень їх інформованості має бути більш високим. Від 36 до 45% опитаних вважають себе недостатньо інформованими в окремих сферах громадського життя в межах своєї області, міста, району.

У дослідженні "Районна газета" мова йшла про самооцінки інформованості газетярів по відношенню до подій різного масштабу. 64% опитаних вважають себе достатньо інформованими про життя свого району, 36% — про події обласного масштабу, 29% — у межах країни, 21% — про те, що відбувається за кордоном. Як бачимо, краще інформовані журналісти про події місцевого життя, що зрозуміло. Але ці цифри свідчать і про деяку вузькість їх світогляду, що, безумовно, небажане явище. Журналісти мають добре орієнтуватися у подіях різного масштабу. Аналізувалась і проблема компетентності журналістів у тих темах, котрі їм приходиться висвітлювати. У ході дослідження з'ясувалось, що журналісти приділяють значну увагу цій проблемі. А одною з головних причин того, що нерідко критичні матеріали, які друкуються в районних газетах, малоконкретні, журналісти вважають слабке знання питання автором матеріалу (51%).

Окремо треба зупинитися на методах і методиці збору інформації у процесі спілкування з людьми. Взагалі, всі без виключення проведені дослідження свідчать: для журналістів являє значну професійну цінність можливість постійного спілкування з людьми, і вони високо орієнтовані саме на міжособистісне джерело інформації. Можливість спілкуватися з новими цікавими людьми стоїть на одному з першим місць серед мотивів вибору журналістської професії та задоволеністю нею. Характерно, що легше і швидше встановлюють такий контакт журналісти з великим професійним досвідом.

Тепер зупинимось на створенні журналістських матеріалів. На цьому етапі творчої роботи журналістів реалізуються їх уявлення про важливі напрямки у діяльності органу комунікації, про свої творчі завдання, аналізується, становиться тканиною конкретного матеріалу та сума фактів, яка була отримана у ході роботи з джерелами інформації. Соціолога цікавить, як сукупний продукт журналістської діяльності — зміст газети, передач радіо і телебачення, так і окремі його складові — журналістські матеріали. Контент-аналіз, тобто якісно-кількісний аналіз, обох складових може переслідувати різні завдання: якою мірою адекватно відбивається у змісті матеріалів дійсність, яку мірою реалізуються завдання редактора, очікування, інтереси аудиторії, яка структура матеріалів тощо. Перспективно вивчення того, як у текстах масової комунікації відбиваються професійні орієнтації їх творців, характеристики особистості журналіста. Такого роду даними реальної поведінки журналістів було б важливо доповнити ті характеристики вербальної поведінки (думки, погляди, позиції, настанови), котрі вже якусь мірою вивчені соціологією масової комунікації.

Коротше, такі соц. дослідження комунікатора дуже важливі для покращення роботи журналістів, редакцій, підвищення якості матеріалів блаблабла.